Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: ПасічникТ.М.

представники сторін в судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ Телеком" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від08.11.2006 посправі№5/2054-3/11А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ Телеком"

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення

ТОВ"КТ Телеком" звернулося до суду зі позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення від10.04.2006 №0001262310/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 178172грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції, винесеного за наслідками позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань взаємовідносин та стану розрахунків із ТОВ"АгроІмпексРівне" за період із01.12.2004 по31.12.2004, про що складено Акт від06.06.2006 №173/23-0/32408888, де зазначено про порушення п.1.7, п.1.8 ст.1, п.7.2.3, 7.4.1, 7.4.5, пп.7.7.5, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за заниження ПДВ в грудні2004року на суму178172грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від05.09.2006 позовні вимоги задоволено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що аналіз всіх фактичних обставин та матеріалів справи показав, що підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став лист Рівненської ОДПІ №15525/23-331 від10.04.2006, в якому зазначено, що ТОВ"АгроІмпексРівне" за грудень2004року подало податкову декларацію з нульовими показниками. Однак, даний лист, на думку суду, не може бути належним доказом порушення ТОВ"АгроІмпексРівне" податкового законодавства, а саме – несплата ним до державного бюджету ПДВ в сумі 178172грн. Необґрунтованим також визнано доводи ДПІ про те, що подання ТОВ"АгроІмпексРівне" у грудні2004року податкової декларації з нульовими показниками свідчить про невідповідність вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податкової накладної на суму 178172грн., оскільки це не підтверджено результатами перевірки платника податків ТОВ"АгроІмпексРівне".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від08.11.2006 посправі№5/2054-3/11А постанову Господарського суду Львівської області від05.09.2006 скасовано, в позові відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення прийнято відповідачем правомірно, оскільки норми 1.7, п.1.8 ст.1, п.7.2.3, 7.4.1, 7.4.5, пп.7.7.5, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлюють, що однією із обов’язкових підстав включення сум податку до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

При цьому судом зазначено, що віднесення до складу податкового кредиту в грудні2004року 178172грн. по податковій накладній від18.12.2004 №1812, виписаній ТОВ"АгроІмпексРівне", є неправомірним, так як ТОВ"АгроІмпексРівне" ухвалою Господарського суду Рівненської області від21.12.2005 по справі №9/59 визнано банкрутом, та що за грудень2004року останнє звітувало про відсутність господарської діяльності, податкову декларацію за грудень2004року подано із нульовими показниками.

Не погодившись із постановою Львівського апеляційного господарського суду від08.11.2006 посправі№5/2054-3/11А, ТОВ"КТ Телеком", подало касаційну скаргу на зазначене судове рішення, яке просить скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від05.09.2006, обґрунтовуючи тим, що судом апеляційної інстанції невірно надана юридична оцінка тому факту, що позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, які він отримав від продавця, не порушуючи пп.7.4.5, пп.7.7.5, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Скаржник також вказує, що суд апеляційної інстанції не спростував висновки суду першої інстанції про те, що відсутні підстави застосовувати штрафні санкції за порушення вже зазначеної норми пп.7.4.5, пп.7.7.5, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено в судових рішеннях – позивачем віднесено до складу податкового кредиту в грудні2004року ПДВ у розмірі178172грн. по податковій накладній від18.12.2004 №1812, виписаній ТОВ"АгроІмпексРівне", в той час як ТОВ"АгроІмпексРівне" за грудень2004року подало податкову декларацію з нульовими показниками.

Отже, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що віднесення до складу податкового кредиту в грудні2004року 178172грн. позивачем було здійснено по податковій накладній від18.12.2004 №1812, тому суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтованим висновком суду першої інстанції за дослідженої господарської операції, на підставі якої саме суд першої інстанції встановив, що позивачем за період грудень2004року було сплачено ПДВ в ціні товару у повному обсязі, і що дає підстави визначитись, - надані товари/послуги використано у господарській діяльності.

Таким шляхом суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції не враховано вимоги пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", за якими не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З огляду на зазначене та враховуючи наведені норми. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , необхідно зазначити, що законодавець встановив вимоги до податкової накладної (пп.7.2.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"), а також міру відповідальності в разі її відсутності. Тобто, суд апеляційної інстанції за доведеного факту сплати позивачем суми ПДВ у складі вартості товару, та за наявності належним чином оформленої податкової накладної, помилково визнав неправомірним віднесення до складу податкового кредиту ПДВ, сплачений контрагенту у складі вартості товару.

Враховуючи, що згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим., де законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, тому суд касаційної інстанції прийшов до висновку: судом апеляційної інстанції не було враховано те, що лише визнання судом недійсними установчих документів підприємства та/або рішення про створення підприємства, а також прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними податкові накладні, за укладеними таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями договорами, до моменту виключення його з державного реєстру і на цій підставі нараховувати податкові зобов'язання.

Таким чином необхідно погодитись із обґрунтуванням касаційної скарги як законним. Відповідно постанова Львівського апеляційного господарського суду від08.11.2006 посправі№5/2054-3/11А підлягає скасуванню, як така, що винесена при помилковому застосуванні норми матеріального права, а постанова Господарського суду Львівської області від05.09.2006 посправі№5/2054-3/11А залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ Телеком" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від08.11.2006 посправі№5/2054-3/11А скасувати.

Постанову Господарського суду Львівської області від05.09.2006 посправі№5/2054-3/11А залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст. 237- 239 КАС України.