Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою приватного підприємства "Торгова фірма "В" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року у справі 2-а/1056-07 за позовом приватного підприємства "Торгова фірма "В" до Вінницької міської ради та Управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради про зобов’язання вчинити дії, -

У травні 2007 року приватне підприємство "Торгова фірма "В" звернулося в суд з позовом до Вінницької міської ради та Управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради, в якому просило; визнати протиправною бездіяльність управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради щодо ненадання висновку по містобудівному обґрунтуванню; бездіяльність Вінницької міської ради щодо не розгляду заяви ПП "Торгова фірма "В" від 21.12.2006 р.; зобов’язати відповідачів надати висновок по містобудівному обґрунтуванню позивачу; розглянути клопотання приватного підприємства "Торгова фірма "В" від 21.12.2006 р. щодо затвердження містобудівного обґрунтування, надання погодження на складання проекту відведення земельної ділянки, розташованої по вул. Хмельницьке шосе площею 565 кв.м., із них 405,00 кв.м. для комерційного використання, 160,00 кв.м. - для громадського призначення та благоустрою, 226,00 кв.м. - для укладення договору земельного сервітуту строком на 5 років.

_________________________________________________________________________________________________________________

Справа № К-9942/08 Доповідач: Леонтович К.Г.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 21 червня 2007 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду приватне підприємство "Торгова фірма "В" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст. 123 Земельного кодексу України.

Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено, що юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до п. 3 "Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року № 427 (427-2004-п) , юридична особа, заінтересована у відведенні земельної ділянки, звертається з клопотанням до міської ради, до повноважень якої належить вирішення питання про вибір земельної ділянки. У клопотанні зазначаються: обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки; орієнтовний розмір земельної ділянки; бажане місце розташування об'єктів із зазначенням їх на відповідному планово-картографічному матеріалі (за наявності); умови вилучення (викупу) земельної ділянки.

До клопотання додаються копії установчого документа та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, містобудівного обґрунтування розташування об'єкта на території кварталу існуючої забудови, інших проектних матеріалів щодо умов забудови земельної ділянки.

Приватним підприємством "Торговою фірмою "В" до клопотання на адресу міської ради не було додано висновку по містобудівному обґрунтуванню.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги підприємства про зобов'язання Управління містобудування та архітектури Вінницької міської ради затвердити висновок по містобудівному обґрунтуванню є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3.1 наказу Держкомбуду від 31.01.2002 р. № 24 (v0024241-02) "Про затвердження ДБН Б. 1.1-4-2002 "Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівного обґрунтування" містобудівне обґрунтування розташування об'єкта містобудування на території кварталу існуючої забудови з дотриманням функціонального зонування території, визначеного містобудівною документацією, затверджується відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури і використовується для розроблення архітектурно-планувального завдання на будівництво цього об'єкта. Містобудівне обґрунтування підлягає погодженню міським органом містобудування і архітектури, землевпорядними, природоохоронними та санітарними органами та затверджується місцевою радою відповідно до законодавства.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про планування і забудову територій" вимоги до складу, змісту і порядку розроблення, погодження, фінансування та затвердження містобудівного обґрунтування визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, начальником містобудування і архітектури 18.08.2005 р. ПП "Торговій фірмі "В" затверджено завдання на розробку містобудівного обґрунтування з визначенням площі земельної ділянки для комерційних потреб під кафе-бар біля центрального входу в ЦПКіВ ім. Горького.

У пункті 2 вказаного завдання зазначено, що містобудівне обґрунтування та пропозиції замовника розглядатимуться за наявності договору оренди, укладеного з Виконкомом міської ради. Колегією суддів встановлено, що договір оренди майна з Виконавчим комітетом Вінницької міської ради укладений не був, що свідчить про невиконання умов завдання на розробку містобудівного обґрунтування. Невиконання зазначеної умови є суттєвим, оскільки за твердженням Вінницької міської ради ЦПКіВ ім. Горького на час укладення договору оренди майна не був ані власником, ані розпорядником майна, що було передано в оренду.

Окрім того, пунктом 12 завдання передбачено, що містобудівне обгрунтування підлягає погодженню зі службами у відповідності до ДБН.

Згідно листа Державного управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області від 08.08.2005 р. № 1787/01-01-14, воно може розглядати питання про надання у власність земельної ділянки чи її частини, розташованої за межами парку (за межами земель природно-заповідного фонду), тільки після встановлення межі парку. Питання про надання в користування частини земельної ділянки в межах парку за умови використання її з дотриманням вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) може вирішуватися адміністрацією парку та міською радою після встановлення меж парку та оформлення в установленому порядку прав на користування його земельною ділянкою. Встановити, знаходиться дана земельна ділянка повністю за межами парку чи частково, а також встановити розміри її окремих частин до встановлення межі парку, неможливо.

Отже, містобудівне обґрунтування не може бути затверджене міською радою, оскільки позивачу слід привести документацію у відповідність до вимог чинного законодавства та виконати вимоги Управління містобудування та архітектури Вінницької міської ради, з огляду на які останнім може бути надано відповідний висновок. У свою чергу, без містобудівного обґрунтування розташування об'єкта Вінницька міська рада не уповноважена розглядати клопотання позивача від 21.12.2006 р.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог приватного підприємства "Торгова фірма "В".

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу приватного підприємства "Торгова фірма "В" – відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.