ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" березня 2009 р. м. Київ К-7984/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.
суддів Білуги С.В.
Гаманка О.І.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Шевченко Ю.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.05.2004 та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11.08.2004 у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії начальника управління Пенсійного фонду України в Мукачівському районі щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії державного службовця, -
встановила:
У березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії начальника управління Пенсійного фонду України в Мукачівському районі щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії державного службовця.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.05.2004, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 11.08.2004, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами було встановлено, що наказом Мукачівської об’єднаної податкової інспекції в Закарпатській області від 19.03.2002 №30-"0"ОСОБА_1 з 20.03.2002 звільнено за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію по інвалідності.
Відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу"у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв’язку з набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії. Указом Президента України "Про посилення соціального захисту працівників органів державної податкової служби"від 20.06.2002 року №575 (575/2002) встановлено посадовим особам та іншим державним службовцям органів державної податкової служби, крім осіб начальницького складу податкової міліції, надбавку за особливі умови роботи, кваліфікацію та інтенсивність праці у розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальні звання або ранг державного службовця і надбавки за вислугу років після набрання чинності даним Указом тобто з 01 січня 2003 року. Постановами Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії"від 31.05.2000 року №865 (865-2000-п) та "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865"від 23.04.2003 року №581 (581-2003-п) встановлено, що премії та інші надбавки враховуються в середніх розмірах стосовно визначених законодавством таких виплат у відповідному державному органі, з якого особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично їй встановлені.
Колегія суддів вважає, що суди дійшли правильного висновку, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, оскільки надбавка за особливі умови роботи, кваліфікацію та інтенсивність праці у розмірі 100 відсотків посадового окладу була встановлена після його виходу на пенсію, а йому фактично не встановлювалася.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.05.2004 та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11.08.2004 у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії начальника управління Пенсійного фонду України в Мукачівському районі щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії державного службовця –без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І.Співак Судді С.В. Білуга О.І. Гаманко А.Ф.Загородній М.М. Заїка Головуючий Судді А.Ф. Загородній