Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продагросервіс"

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.07.2007р. у справі № 361/6-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продагросервіс"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Броварська об’єднана державна податкова інспекція Київської області,

за участю Прокуратури Оболонського району м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – Пелепецький В. Д.,

третьої особи – Палагута Б. Л.,

Прокуратури Оболонського району м. Києва – не з’явились,

Генеральної прокуратури України – Атаєва Д. К.,

Товариством з обмеженою відповідальністю "Продагросервіс", з урахуванням послідуючої зміни, подано позов про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 21.10.2005р. № 46052350/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1370627 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 22.01.2007р. у справі № 361/6-06 позов задоволено повністю.

В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що позивачем не допущено порушень порядку заповнення податкової декларації за червень 2005 року, а тому висновки відповідача щодо неправомірного включення до декларації за липень 2005 року відповідної суми податку на додану вартість, що призвело до завищення бюджетного відшкодування, є неправомірними; позивачем вірно сформовано податковий кредит у зв’язку з спорудженням основних фондів.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.07.2007р. постанову від 22.01.2007р. по даній справі скасовано, у позові відмовлено.

Постанова мотивована тим, що посилання позивача на пп. а) пп. 7.7.11. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є помилковим, оскільки нарахування податкового кредиту можливе лише при завершеному спорудженні (будівництві) основних фондів; акт введення в експлуатацію позивачем не надавався ні під час перевірки, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції; позивачем неправильно віднесено заявлене бюджетне відшкодування до декларації за липень 2005 року, оскільки мало бути віднесене до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. пп. 7.7.1., 7.7.11. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Присутні в судовому засіданні представники відповідача, третьої особи та Генеральної прокуратури України проти вимог касаційної скарги заперечили.

Прокуратура Оболонського району м. Києва заперечення на касаційну скаргу не подала.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників відповідача, третьої особи та Генеральної прокуратури України, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 19.10.2005р. № 1398-23-802-22888316 про результати позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за червень та липень 2005 року станом на 19.10.2005 року в якому зазначено про неправомірне віднесення позивачем до рядка 23.1 декларації з ПДВ за липень 2005 року суму в розмірі 3920604 грн., що призвело до завищення заявленого бюджетного відшкодування за липень 2005 року в розмірі 1370627 грн.

Відповідно до абз. 1, 3 пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції з 01.06.2005р.) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз. 4 пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього Закону).

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону).

Відповідно до абз. 1 пп. а) пп. 7.7.11. п. 7.7. ст. 7 вищеназваного Закону не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Встановивши на підставі дослідження фактичних обставин справи вірне формування позивачем податкового кредиту за червень 2005 року у зв’язку з спорудженням основних фондів та підтвердженням цього відповідними доказами, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про помилковість висновку відповідача щодо неправомірного включення до податкової декларації за липень 2005 року відповідної суми податку на додану вартість та завищення у зв’язку з цим бюджетного відшкодування такого податку.

За вказаних обставин, наявності порушень норм матеріального та процесуального права, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції – залишенню в силі як така, що скасована помилково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продагросервіс" задовольнити.

Скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.07.2007р. та залишити в силі постанову Господарського суду Київської області від 22.01.2007р. у справі № 361/6-06.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.