Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А., розглянувши у касаційному порядку у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області (далі - УПФУ в м. Первомайську) про визнання неправомірною відмову провести перерахунок пенсії та про зобов'язання зробити перерахунок пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Луганської області від 19 грудня 2006 року,

У липні 2006 року ОСОБА_1 у Первомайському міському суді Луганської області пред'явив позов до УПФУ в м. Первомайську про визнання неправомірною відмову провести перерахунок пенсії та про зобов'язання зробити перерахунок пенсії.

В обґрунтуванні позовних вимог послався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, визнаний інвалідом 3-ої групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання додаткової пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком та на отримання основної пенсії у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідач відмовив йому у перерахунку вказаних пенсій з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Просив визнати неправомірною відмову УПФУ в м. Первомайську провести перерахунок пенсії з інвалідності і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зобов'язати УПФУ в м. Первомайську провести перерахунок пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Постановою Первомайського міського суду Луганської області від 19 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії УПФУ в м. Первомайську Луганської області неправомірними.

Зобов'язано УПФУ в м. Первомайську зробити перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1, встановивши її з 07 липня 2006 року в розмірі 2154 грн. та додатково 50 відсотків мінімальної пенсії за віком у розмірі 179,50 грн., а всього 2333,50 грн.

Зобов'язано УПФУ в м. Первомайську робити перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1, у разі підвищення мінімальної пенсії за віком постійно.

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 19 грудня 2006 року апеляційну скаргу УПФУ в м. Первомайську Луганської області задоволено.

Постанову Первомайського міського суду Луганської області від 19 вересня 2006 року скасовано.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу. Посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 3-ої групи за захворюванням, яке пов'язане з роботою з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і належить до осіб категорії 1, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в УПФУ в м. Первомайську Луганської області.

Йому призначені державна та додаткова пенсії відповідно до положень статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір яких обчислений у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України.

ОСОБА_1 звертався до УПФУ в м. Первомайську Луганської області з заявою про проведення перерахунку цих пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та у з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , але в проведенні перерахунку пенсії було відмовлено.

Така відмова є неправомірною з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з конституційної норми щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

При визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Тому, правильним є також висновок суду першої інстанцій щодо неприйняття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин, у суду апеляційної інстанції не було підстав для скасування рішення суду першої інстанції і відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом апеляційної інстанції не виконані вимоги матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а постанова Первомайського міського суду Луганської області від 19 вересня 2006 року - залишенню без зміни.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що зазначивши в рішенні про послідуючий перерахунок пенсії у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян з державного бюджету України, суд першої інстанції допустив помилку, оскільки прогнозування можливих порушень зі сторони відповідача та зобов'язання його на майбутнє є передчасним, а тому така вказівка підлягає виключенню із резолютивної частини постанови Первомайського міського суду Луганської області від 19 вересня 2006 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Луганської області від 19 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області про перерахунок пенсії скасувати та залишити в силі постанову Первомайського міського суду Луганської області від 19 вересня 2006 року, виключивши з її резолютивної частини вказівку про послідуючий перерахунок пенсії у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.