Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 03.03.09р. (в матеріалах справи)

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградська МДПІ на постанову господарського суду Кіровоградської області від 13.11.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2007

у справі №6/251

за позовом ЗАСТ "Олесіївське"

до Кіровоградська МДПІ

про скасування рішення

Закрите акціонерне сільськогосподарське товариство "Олексіївське" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000022360/0 від 17.01.2006 про визначення ЗАСТ "Олексіївське" суми податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в сумі 16479,00грн., за штрафними санкціями в сумі 1648,00грн., а всього в сумі 18127,00грн.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 13.11.2006, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2007 у справі №6/251 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В своїй скарзі просить скасувати постанову господарського суду Кіровоградської області від 13.11.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2007 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кіровоградською ОДПІ проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАСТ "Олексіївське" за період з 01.11.03 по 31.10.05. За результатами перевірки складено акт №163/23-00/23898541 від 26.12.2005.

Згідно Акта перевірки, ЗАСТ "Олексіївське" є платником фіксованого сільськогосподарського податку, цей факт не заперечувався сторонами.

Перевіркою встановлено, що в результаті порушення п.п.8.4.4 п.8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством занижено валові доходи за 2004р. на суму 41666,67грн. Так, ЗАСТ "Олексіївське" не віднесено до валового доходу за 2004 рік доход отриманий від реалізації основного засобу (комбайну Е-516) в розмірі 41666,67грн. (накладна №285 від 16.07.2004 на суму 50000,00грн., у тому числі податок на додану вартість 8333,33грн.(т.1 а.с.90).

ЗАСТ "Олексіївське" не підтверджені та не задекларовані витрати понесені на придбання зернового комбайну Е-516 протягом кварталу що передував розрахунковому, в зв'язку з чим балансова вартість 3 групи основних засобів в 3 кварталі 2004 році дорівнює нулю.

Перевіркою також встановлено, що в порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ЗАСТ "Олексіївське" не віднесено до складу валових доходів за 2004 рік вартість послуг з оренди основних фондів на загальну суму 24250,00грн. В травні 2004 року позивач за угодою б/н від 16.04.2004 року надав в оренду трактор МТЗ-80 (рахунок-фактура №13 від 18.05.2004р.) приватному підприємству "Деметра". Загальна сума угоди становить - 4800,00грн., у тому числі ПДВ- 800,00грн. В липні та жовтні 2004 року надавався в оренду ВАТ "Кіровоградське БМУ №5" автогрейдер КА-122 А державний номер 00162 КЕ на загальну суму 20250,00грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0000022360/0 від 17.01.06р. позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 18127,0грн. (16479,0грн. - основний платіж та 1648,0грн. - штрафні санкції).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди мотивували тим, що в даному випадку має місце конфлікт інтересів. Щодо здійснення ЗАСТ "Олексіївське" разових операцій а протязі 2004 року продажу та передачі в оренду належного позивачу на праві власності майна, то вказане не може вважатися іншою діяльністю в розумінні ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Згідно ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених в цій статті, зокрема, податку на прибуток підприємств.

Як вірно зазначено судами, ч.1 ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (в редакції Закону України від 19.06.2003 року №974- IV (974-15) ) прямо суперечить п.4 ст.9 та ч. 1 ст. 1 цього Закону, оскільки п.1 ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" передбачає застосування п.7.20 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а п.4 ст.9 цього ж закону містить посилання на те, що платники фіксованого сільськогосподарського податку цей пункт не застосовують. Отже має місце конфлікт інтересів - норми одного і того ж закону припускають неоднозначне (множинне) трактування обов'язків платника податків.

Згідно п.п.4.4.1 п.4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відносно посилань скаржника на те, що позивач здійснював інші види діяльності, крім сільськогосподарської, то судова колегія погоджується з висновками судів, що здійснення позивачем разових операцій на протязі 2004 року щодо продажу та передачі в оренду належного йому на праві власності майна не може вважатися іншою діяльністю в розумінні ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок".

Як встановлено судами, згідно довідки Головного управління статистики у Кіровоградській області №27048 позивач здійснює чітко визначені види діяльності за КВЕД ( т.2 а.с.39).

За п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

ЗАСТ "Олексіївське" не приймає безпосередньої регулярної, постійної та суттєвої участі в організації такої діяльності.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що судами правомірно задоволено позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кіровоградська МДПІ на постанову господарського суду Кіровоградської області від 13.11.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2007 у справі №6/251 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Кіровоградська МДПІ залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 13.11.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2007 у справі №6/251залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.