К-10177/07 Про сплату акцизного збору та зобов’язання видати марки акцизного збору - 03.03.2009 Прийняття

2. Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України в Одеській області

за участю Прокуратури Одеської області

про спонукання виконати певні дії, -

Постановою господарського суду Одеської області від 23.10.2006 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 р., задоволено позовні вимоги ЗАТ "Перший лікеро-горілчаний завод" про зобов’язання СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області видати довідки про сплату акцизного збору на суму 1962038,44 грн. та про зобов’язання Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Одеській області видати марки акцизного збору в кількості 673693 штук на суму сплаченого акцизного збору в розмірі 1962038,44 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Законом України від 15.09.1995 р. № 329 (329/95-ВР) "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (із змінами та доповненнями) визначені особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до абзацу 1 ч. 3 ст. 7 вказаного Закону продаж марок акцизного збору українським виробникам алкогольних напоїв проводиться на підставі: довідок про сплату суми акцизного збору, яка розрахована за ставками на готову продукцію; заявки-розрахунку кількості марок акцизного збору, що може отримати суб’єкт підприємницької діяльності відповідно до сплаченої суми акцизного збору, форми яких затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Згідно з приписами п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 23.04.2003 р. № 567 (567-2003-п) (із змінами та доповненнями) марки продаються суб’єктам підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства є платниками акцизного збору з алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Продаж марок українським виробникам алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводиться виходячи з планових щомісячних обсягів їх виробництва (реалізації) відповідно до заявки-розрахунку на необхідну кількість марок.

Пунктом 10 "Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 № 567 (567-2003-п) встановлено, що для одержання марок вітчизняні виробники подають такі документи: заявку-розрахунок на придбання марок за формою, затвердженою Державною податковою адміністрацією, у двох примірниках, один з яких залишається у продавця марок, другий (з відміткою продавця) - у виробника; розрахунок потужності підприємства-виробника з визначенням можливого обсягу виробництва та реалізації алкогольних напоїв і тютюнових виробів; платіжний документ з відміткою установи банку, що підтверджує внесення плати за марки; оригінал і копію ліцензії, що підтверджує право підприємства-виробника на виробництво продукції.

Виробники алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований, додатково подають довідку про сплату акцизного збору, форма якої затверджується ДПА.

Судами встановлено, що ЗАТ "Перший лікеро-горілчаний завод", який є виробником алкогольних напоїв (ліцензія № 3 від 26.10.2001р.), звертався до податкового органу на протязі квітня-травня 2005 р. з листами про видачу довідок про оплату акцизного збору та до Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів із заявками про видачу акцизних марок.

Суд першої інстанції детально дослідив всі надані позивачем листи про видачу довідок про сплату акцизного збору, довідки СДПІ по роботі з ВПП в Одеський області про сплату позивачем акцизного збору, заявки-розрахунки на придбання акцизних марок та докази кількості фактично виданих марок та встановив, що за період з 27.04.2005 р. по 31.05.2005 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській області відмовила у видачі ЗАТ "Перший лікеро-горілчаний завод" довідок про сплату акцизного збору на суму 1962038,44 грн., а Регіональне управління ДААК ДПА України в Одеській області не видало ЗАТ "Перший лікеро-горілчаний завод" по вказаним заявкам-розрахункам марок акцизного збору в кількості 673693 штук на сплачену в бюджет суму акцизного збору в розмірі 1962038,44 грн.

На виконання вимог суду касаційної інстанції, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2006 р., судами в ході розгляду справи встановлено, що у зв’язку з відсутністю у Регіонального управління ДААК ДПА України марок акцизного збору для продукції ємкістю

Довідки про сплату акцизного збору № 7602/9/13-31.2/955 від 18.05.2005 р. на суму 313293 грн., № 7603/9/13-31.2/956 від 18.05.2005 р. на суму 264785,20 грн., № 7605/9/13-31.2/958 від 18.05.2005 р. на суму 311705,20 грн. підтверджували сплату позивачем суми акцизного збору лише на 80% від фактично сплаченої до бюджету суми. Тому 20.05.2005 р. позивачем було подано до Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Одеській області заявку-розрахунок на придбання марок акцизного збору для маркування алкогольних напоїв за реєстраційним № 4 з проханням продати 385000 марок акцизного збору на сплачену суму акцизного збору в розмірі 1238500 грн. тільки для отримання марок акцизного збору для продукції ємкістю

Оскільки позивач не скористався сплаченими сумами акцизного збору за довідками № 7606/9/13-31.2/959 від 18.05.2005 р. на суму 656,88грн., № 7607/9/13-31.2/960 від 18.05.2005 р. на суму 256693,20 грн., № 7604/9/13-31.2/957 від 18.05.2005р. на суму 304535,28 грн., 30.05.2005 р. позивачем був надісланий лист № 966 до СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській області з проханням видати довідку про сплату акцизного збору на суму 700400 грн. для одержання марок акцизного збору в кількості 206000 штук для продукції 40-ка відсоткової місткості спирту ємкістю

Таким чином, судами встановлено, що позивач не заявляв вимоги про подвійну видачу довідок про сплату акцизного збору за одними і тими ж платіжними дорученнями.

В поданій касаційній скарзі, як і в апеляційній скарзі до суду апеляційної інстанції, СДПІ посилається на порушення судом приписів п. 16 "Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (567-2003-п) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 р., згідно якого покупець марок веде їх облік за видами і забезпечує схоронність. У разі виявлення порушень обліку і зберігання придбаних підприємством марок продавець має право тимчасово зупинити подальший їх продаж такому покупцю. При цьому законодавець не визначив на який термін продавець має право зупинити продаж марок акцизного збору, а також не визначив в якій кількості (повністю або частково) зупиняється продаж марок акцизного збору, а тому, за висновком податкового органу, продавець марок має право самостійно вирішувати на який термін і в якій частині зупиняється продаж марок акцизного збору покупцеві.

Колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо помилковості вказаних доводів відповідача, оскільки тимчасове зупинення продажу продавцем акцизних марок і відмова у видачі довідок про сплату акцизного збору і зменшення кількості проданих акцизних марок не є тотожними поняттями.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 р. та постанову господарського суду Одеської області від 23.10.2006 р. у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 р. та постанову господарського суду Одеської області від 23.10.2006 р. - без змін.