Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Смоковича М.І.,

Чумаченко Т.А.,

при секретарі

судового засідання: Мартиненко А.О.,

за участю представників позивача - Ленда Г.Р. та Ленда І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року

у справі №2а-839/07 (22а-5548/08)

за позовом ОСОБА_1

до Буцнівської сільської ради

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання права власності на земельну ділянку, видачу Державного акту,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач, скаржник) звернулася до суду з позовом до Буцнівської сільської ради (далі - Буцнівська сільрада, відповідач) про зобов'язання передати у власність земельну ділянку розміром 0,22га в с. Буцнів Тернопільського району. Згодом позивач неодноразово змінювала свої вимоги та просила суд визнати недійсним та скасувати Рішення Буцнівської сільради №84 від 28 вересня 2007 року про відмову в передачі безоплатно ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, визнати право на безоплатну передачу у власність земельну ділянку площею 0,22га для ведення особистого селянського господарства та зобов'язати відповідача видати Державний акт.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 зазначила, що вище вказаною земельною ділянкою вона користується з 1969 року.

Посилаючись на вимоги статей 121, 118 Земельного кодексу України, позивач вважає, що має право на безоплатну передачу у власність шляхом приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться у постійному користуванні сім'ї ОСОБА_1, а тому, Буцнівська сільрада не мала законних підстав відмовити їй у приватизації вказаної земельної ділянки. Просила позов задовольнити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 грудня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 27 грудня 2007 року провадження у вказаній справі було закрито, у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 27 грудня 2007 року було залишено без розгляду.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду від 27 лютого 2008 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Зі змісту ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року вбачається, що цією судовою інстанцією визнано строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції порушеним та залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 без розгляду.

Так, частиною 4 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок і строки апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, а саме: заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а у випадку постановлення її без виклику особи, яка її оскаржує, строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання особою копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2007 року у судовому засіданні закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 за участю представників позивача.

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції була подана 28 грудня 2007 року.

09 січня 2008 року скаржником була подана заява про отримання копії рішення суду першої інстанції, а 10 січня цього ж року надана апеляційна скарга на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 грудня 2007 року.

У апеляційній скарзі позивача міститься посилання на те, що в судовому засіданні судом першої інстанції було проголошено лише вступну та резолютивну частини оскаржуваної ухвали.

Однак, такі твердження скаржника судом касаційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки позивач, бажаючи оскаржити вказане судове рішення, мав можливість своєчасно звернутися до апеляційного суду з запитом щодо надання копії ухвали. Крім того, скаржник не скористався правом ознайомитися з матеріалами справи та внести зауваження на протокол судового засідання від 27 грудня 2007 року, а тому суд касаційної інстанції немає підстав вважаи протокол та ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області такими, що не відповідають дійсності.

Враховуючи наведені обставини та пропуск ОСОБА_1 десятиденного строку на подання апеляційної скарги після надання заяви про апеляційне оскарження, передбаченого пунктом 4 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності прийнятого судом апеляційної інстанції рішення.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року зміні або скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно.