Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2007 року та постанову Господарського суду м. Києва від 09.02.2007 року по справі № 34/188-А за позовом Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Мовекс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, третя особа: Головне управління державного казначейства України в м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Постановою господарського суду міста Києва від 09.02.2007р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2007р., позов про визнання недійсним рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій від 01.02.2006р. № 0001332304 у сумі 85,00 грн, накладених на підставі пункту 6 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", задоволено.

Судові рішення вмотивовані тим, що пункт 6 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачає застосування фінансових санкцій у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі проведення суб’єктом господарювання розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, в той час як позивачем при здійсненні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій при продажу календарів перекідних режим попереднього програмування найменування товарів використовувався, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями контрольних стрічок за 16.01.2006р., 19.01.2006р. та 20.01.2006р. З огляду на це суд визнав необґрунтованим довід податкової інспекції про те, що програмування позивачем всієї партії перекідних календарів як "А 5988 КАЛЕНД" замість "календар перекидний" свідчить про порушення ТОВ "Мовекс" вимоги пункту 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а відтак є підставою для притягнення позивача до відповідальності згідно пункту 6 статті 17 зазначеного Закону.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, пункту 1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614 (z0105-01) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за № 105/5296 (z0105-01) , яким надано визначення найменування товару як слову, поєднанню слів або слову та цифровому коду, які відображають споживчі ознаки товару та однозначно ідентифікують товар в документообігу СПД.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 85,00 грн., накладених на підставі пункту 6 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" згідно спірного рішення, слугувала та обставина, що ТОВ "Мовекс" в РРО запрограмувало календарі перекідні не за споживчою ознакою та однозначним ідентифікуванням товару, а як "А 5988 КАЛЕНД", що, на думку податкового органу, є порушенням пункту 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Так, вказаною нормою, на яку посилався відповідач в обґрунтування правової підстави застосування фінансових санкцій згідно пункту 6 статті 17 цього ж Закону, встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до пункту 6 статті 17 зазначеного Закону у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості до суб‘єкта підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наведеними нормами закріплений обов‘язок суб‘єкта підприємницької діяльності проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості та відповідальність за невиконання цього обов‘язку.

Тобто, застосування фінансових санкцій пункт 6 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" пов‘язує саме із невикористанням в РРО режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

За встановленого в судовому процесі факту використання позивачем режиму попереднього програмування найменування товару /календарів/, хоч і з неправильним зазначенням найменування, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність з боку позивача порушення вимог пункту 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідає встановленим обставинам справи та оцінки наявних в матеріалах справи письмових доказів /копій контрольних стрічок РРО за 16.01.2006р., 19.01.2006р., 20.01.2006р./.

Такий висновок відповідає також правильному застосуванню Положення про форму та зміст розрахункових документів, оскільки його норми встановлюють вимоги до розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами підприємницької діяльності для підтвердження факту продажу (повернення) товарів /послуг/, тоді як законодавчою підставою для застосування фінансових санкцій згідно пункту 6 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є не невідповідність розрахункового документу встановленим вимогам, а невикористання суб’єктом підприємницької діяльності режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості в РРО .

Факт використання позивачем режиму програмування в РРО встановлений в судовому процесі.

Наведені в касаційній скарзі доводи правильність висновків судів не спростовують, у зв‘язку з чим постановлені у справі судові рішення підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2007 року залишити без змін.

Справу № 34/188-А повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно