Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 року

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2006 року

по справі № А-36/395

за позовом Приватного науково-технологічного підприємства "Регіон"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсними та скасування рішень, -

У жовтні 2006 року Приватне науково-технологічне підприємство "Регіон" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування рішення від 26.04.2006 року №0000462305/0 та рішення від 07.06.2006 року № 0000612305/1.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 року у справі № А-36/395 позов задоволено повністю з мотивів обґрунтованості заявлених вимог.

Суди мотивували свої рішення тим, що відповідач не довів порушення норм чинного законодавства під час виконання позивачем господарських операцій, а саме п.п.7.2.3., п.п.7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було проведено перевірку Приватного науково-технологічного підприємства "Регіон" щодо дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період 01.01.2003 року по 01.01.2005 року, за результатами якої складено акт №707/23-2/24228435 від 07.04.2006 року.

На підставі вказано акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.04.2006 року №0000462305/0, від 07.06.2006 року № 0000612305/1 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 39425грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 26283грн. 00коп. та штрафні (фінансові)санкції 13142грн. 00коп.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки щодо порушення позивачем чинного законодавства зроблені на підставі перевірки відповідачем документів стосовно угод між позивачем з ТОВ "Ультра" від 01.09.2004року №12 та з ТОВ "Хатор-Синтез" від 01.09.2005року №5, установчі та статутні документи яких визнані недійсними з моменту їх реєстрації на підставі рішень Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2005 року та від 14.03.2006 року. Вищезазначені угоди є укладені та виконані в натурі, що підтверджується матеріалами справи та актом перевірки. На підставі угод були видані податкові накладні, за якими позивач відніс суму податкового зобов’язання до податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" заборонено включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону № 168/97 податкова накладна видається платником податків, який поставляє товари послуги, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, у позивача були всі, передбачені законодавством підстави для включення до податкового кредиту сум ПДВ, вказаних у податкових накладних.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку – відсутність податкової накладної. Інших підстав Закон не передбачає. Матеріалами справи підтверджено, що на період перевірки позивач мав всі необхідні податкові накладні для підтвердження сум податкового кредиту.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними.

Відповідно до п. 3 ст. - 220-1 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2006 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2006 року залишити без змін.

Справу № А-36/395 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно