Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Гусєва К.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 03.03.09р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 08.11.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2007

у справі №22/156а

за позовом ТОВ "Фірма "Донбаскамінь"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Донбаскамінь" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення № 33510/10/23-4130003782340/0 від 16.12.2005.

Постановою господарського суду Донецької області від 08.11.06, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2007 у справі № 22/156а, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати рішення судів першої та другої інстанції та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірмою "Донбаскамінь" сум податку на додану вартість до бюджету за квітень 2005 року, ДПІ у Київському районі м. Донецька складено акт перевірки № 774/23-4/13477761 від 08.12.2005, в якому перевіряючими встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (а.с.5-12).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003782340/0 від 16.12.2005, яким ТОВ "Фірмі "Донбаскамінь" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2567362 грн., заявлену у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2005 року, та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 873823,40 грн. (а.с.15).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди зазначили, що при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість позивач мав право включати до складу податкового кредиту не лише фактично сплачені, але і нараховані в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) суми податку на додану вартість.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, з огляду на таке.

Згідно п.1.8 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 зазначеного Закону, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством.

Таким чином, законодавством передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ є фактична сплата цих сум.

Отже, Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, а потім включення відповідних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодуванням ПДВ за рахунок коштів, що сплачені у вигляді ПДВ.

За змістом вказаного Закону, право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування, зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

Судами ж належним чином не з'ясовано, чи здійснено ТОВ "Фірма "Донбаскамінь" розрахунки з постачальниками і відповідно, чи має Товариство надмірну сплату податку.

Враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про не дослідження всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду слід всебічно та повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з’ясували обставини справи, не перевірив доводів і заперечень сторін та доказів по справі, в зв’язку з чим постанова господарського суду Донецької області від 08.11.2006 та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2007 у справі №22/156а підлягають скасуванню, а справа №22/156а, відповідно до п. 6 ч.1 ст. 223 КАС України, передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька задовольнити частково.

Постанову господарського суду Донецької області від 08.11.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2007 у справі №22/156а скасувати.

Справу №22/156а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар