Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

при секретарі: Ликовій В.Б.

за участю представників:

позивача: не явка

відповідача: не явка

третьої особи: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2005р.

у справі № 39/96 а

за позовом Дочірнього підприємства "Техноскрап" товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап"

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

третя особа Відділення державного казначейства у м. Донецьку

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

У квітні 2005р. Дочірнє підприємство "Техноскрап" товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0006381540/0; № 0006391540/0; № 0006401540/0; № 0006411540/0; № 0006421540/0; № 000643154/0 від 06.05.2004р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 4 Указу Президента України № 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні" (857/98) сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, може бути зарахована у погашення податкових зобов’язань з інших податків, про що платник податків зазначає у податковій декларації. Проте, податковим органом було несвоєчасно здійснено відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за серпень 2001р., вересень-грудень 2002р. та березень, червень, липень 2003р. шляхом зарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок погашення заборгованості по податку на прибуток. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню недійсними.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.06.2005р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2005р., позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька оскаржила його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Крім того, від третьої особи надійшло клопотання № 197/10-10/437 від 19.02.2009р. про розгляд справи без участі її представника. За повідомленням УДК у м. Донецьку, наказом Управління Державного казначейства у Донецькій області № 194 від 02.08.2006р. Відділення Державного казначейства у м. Донецьку припинено як юридичну особу та приєднано до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області. Відповідно до наказу Головного управління Державного казначейства у Донецькій області № 4 від 20.10.2006р. Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області являється правонаступником Відділення Державного казначейства у м. Донецьку. На підтвердження цього третьою особою додано до вказаного клопотання наказ Управління Державного казначейства у Донецькій області № 194 від 02.08.2006р. та наказ Головного управління Державного казначейства у Донецькій області № 4 від 20.10.2006р.

З огляду на вищевикладене, на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції здійснює заміну третьої особи його правонаступником.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено перевірку щодо своєчасності сплати позивачем податкових зобов’язань з податку на прибуток, за результатами якої складено Акт № 600 від 26.04.2004р. (далі – Акт перевірки).

За даними Акта перевірки податковим органом встановлено порушення пунктів 16.4, 16.7 статті 16 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон України від 28.12.1994 року (334/94-ВР) № 334/94 –ВР) та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (2181-14) ).

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006381540/0 на суму 21600 грн. штрафних санкцій за прострочення на 574 календарних днів граничного строку слати податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 43200 грн.; № 0006391540/0 на суму 1500 грн. за прострочення на 482 календарних днів сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток; № 0006401540/0 на суму 23250 грн. за прострочення на 451 календарний день узгодженого податкового зобов’язання у сумі 46500 грн.; № 0006411540/0 на суму 11800 грн. за прострочення на 388 календарних днів сплати податку на прибуток; № 0006421540/0 на суму 13100 грн. за прострочення на 357 календарних днів сплати податку на прибуток; № 0006431540/0 на суму 30492,31 грн. за прострочення сплати податку на прибуток на 365 календарних днів у сумі 60984,62 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неправомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов’язань.

Суд касаційної інстанції погоджується з названими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, сплата податку на прибуток на загальну суму 203484,62 грн. здійснена шляхом зарахування сум відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за серпень 2001р., вересень – грудень 2002р., березень, червень, липень 2003р. на підставі висновків ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 232 від 25.12.2003р. на суму 108441 грн. та № 233 від 25.12.2003р. на суму 191559 грн. При цьому згідно висновку № 233 від 25.12.2003р. здійснено відшкодування податку на додану вартість у сумі 191559 грн. на підставі наказу господарського суду Донецької області від 22.05.2003р. у справі № 37/13, яке зараховано в рахунок сплати податку на прибуток за серпень 2001р., вересень – листопад 2002р.

Згідно з пунктами 16.4, 16.7 статті 16 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з податку звітного фінансового року.

Протягом кварталу платники податку сплачують авансові внески податку до бюджету за перший та другий місяць кварталу наростаючим підсумком з початку року. Розрахунки авансових внесків здійснюються платником податку самостійно без подання податкової декларації. Про результати таких розрахунків повідомляється податковому органу в терміни, передбачені для сплати авансових внесків (до 20 числа другого і третього місяця кварталу).

Відповідно до абзацу 1пункту 4.1.4 "б" статті 4 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податкові декларації з податків, у яких базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю подаються протягом 40 календарних днів наступного за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ визначено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах 10, 20, 50 відсотків погашеної суми податкового боргу залежно від строків прострочення сплати (до 30 календарних днів - більше 90 календарних днів).

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку відносно того, що відповідальність платника податку передбачена лише у разі порушення граничних строків сплати податкового зобов'язання, який знаходиться в залежності від граничних строків, встановлених для подачі декларації відповідного податку.

Оскільки податок на прибуток має звітний податковий період, що дорівнює кварталу, то декларація подається за звітний податковий період - квартал.

Позивачем було надано до податкового органу повідомлення про розрахунки авансових платежів з податку на прибуток: № 7512 від 13.09.2002р.; № 3858 від 17.05.2002р.; № 6878 від 15.08.2002р.; № 9801 від 15.11.2002р.; № 10632 від 16.12.2002р.; декларацію № 184352 від 04.02.2003р.

За висновками судів попередніх інстанцій, за своєю правовою природою повідомлення про розрахунки авансових внесків не можна ототожнювати з декларацією у розумінні Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (2181-14) , а тому порушення строків сплати авансових платежів з податку на прибуток не є граничними в розумінні підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону і недотримання їх не є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону.

Згідно наданих до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька декларацій з податку на додану вартість позивач мав від'ємне значення податку на додану вартість: по декларації за серпень 2001р. - бюджетне відшкодування у сумі 123509 грн., яке підлягало відшкодуванню протягом трьох наступних звітних періодів в рахунок інших платежів - податок на прибуток; за вересень 2002р. - у сумі 97603 грн. з яких 46436 грн. - експортне відшкодування, яке підлягало відшкодуванню протягом 30 календарних днів з дати подання декларації – 100 % в рахунок погашення інших платежів - податок на прибуток та 51167 грн. бюджетного відшкодування, яке підлягало відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань протягом 3-х наступних звітних періодів із зарахуванням в рахунок податку на прибуток, жовтень 2002р. - у сумі 36926 грн., яке підлягало відшкодуванню протягом 30 календарних днів з дня подачі декларації в рахунок зарахування податку на прибуток за листопад 2002р. - у сумі 35673грн., яке підлягало зарахуванню у рахунок погашення податкових зобов’язань з податку на прибуток 100% протягом 3-х наступних звітних періодів; за грудень 2002р. - у сумі 76087 грн. з яких 38043 грн. підлягало відшкодуванню протягом 30 календарних днів з дня подачі декларації в рахунок податку на прибуток та 38044 грн. протягом 3-х наступних звітних періодів в рахунок погашення податкових зобов’язань з податку на прибуток; березень 2003р. - у сумі 1892,50 грн. та червень 2003р. у сумі 34007грн. - також в рахунок погашення податкових зобов’язань з податку на прибуток.

Відповідно до пункту 8.7 статті 8 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" за добровільним рішенням платника податку сума експортного відшкодування може бути повністю або частково врахована в рахунок платежів з цього податку, або інших податків, зборів, які і зараховуються до Державного бюджету України. Про таке рішення платник податку зазначає у декларації.

Даними податкових декларацій підтверджується направлення позивачем сум експортного відшкодування податку на додану вартість в рахунок погашення податкових зобов’язань з податку на прибуток до закінчення строку сплати податку на прибуток за спірні періоди.

Згідно з даними висновків податкового органу № 232 та № 233 відшкодування податку на додану вартість в рахунок податку на прибуток здійснено 25.12.2003 року, тобто з порушенням строків, передбачених законодавством.

Таким чином, несвоєчасна реалізація відповідачем рішень платника податку щодо сплати податкових зобов’язань з податку на прибуток за рахунок не відшкодованого податку на додану вартість та фактичне проведення органами Державного казначейства на підставі висновку ДПІ Ворошиловському районі м. Донецька такого заліку з порушенням встановленого строку не може свідчити про порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов’язань.

З огляду на вищевказане попередніми судовими інстанціями обґрунтовано визначено те, що податковим органом в ході судового розгляду не було доведено правомірності прийняття ним спірних податкових повідомлень-рішень.

За вказаних обставин судова колегія дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 03.06.2005р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2005р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України (2747-15) .