Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І.,

Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

Лиски Т.О.,

Горбатюка С.А.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовомОСОБА_1 до Красилівської сільської ради, Вайнермана Марка Соломоновича про визнання реєстрації акту цивільного стану та свідоцтва про одруження недійсним,

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Красилівської сільської ради, Вайнермана Марка Соломоновича про визнання реєстрації акту цивільного стану та свідоцтва про одруження недійсним.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду від 15 березня 2007 року провадження у справі закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду від 15 березня 2007 року залишено без руху.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду від 15 березня 2007 року апеляційну скаргу повернуто позивачу.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд виходив з того, що вимоги ухвали про усунення недоліків апеляційної скарги не виконані, що тягне за собою визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її позивачу.

Вказаний висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та узгоджується з вимогами ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України (2747-15) ).

Вимога касаційної скарги щодо скасування судового рішення першої інстанції задоволенню не підлягає, оскільки воно не було предметом перегляду у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 211 КАС України підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для його обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236- 239 КАС України.