Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Костенка М.І.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кризі В.О.

за участю представника

позивача Стеценка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Бобринецької міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2006 р.

та ухвалу Дніпропетровської апеляційного господарського суду від 26.10.2006 р.

у справі № 14/50

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго"

до Бобринецької міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2006 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2006 р., скасовано податкові повідомлення-рішення Новоукраїнської МДПІ від 11.01.2004 р. № 0000781510/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємств у розмірі 1521,65 грн. та № 0000791510/0 від 11.10.2004 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у сумі 423,26 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ "Кіровоградобленерго" судові витрати у сумі 3,40 грн.

Бобринецька МДПІ (правонаступник Новоукраїнської МДПІ) подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актами перевірки від 11.10.2004 р. №№ 78/1510 та 70/1510 зафіксовано несвоєчасну сплату податкових зобов’язань з податку на прибуток.

На підставі актів перевірки податковою інспекцією 11.10.2004 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000781510/0 про застосування до Бобринецької філії ВАТ "Кіровоградобленерго" на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ штрафних санкцій в сумі 1521,65грн. та № 0000791510/0 про застосування до Бобринецької філії ВАТ "Кіровоградобленерго" на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ штрафних санкцій на суму 423,26 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податковий орган у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до п.п. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач – платник податку, який має філії, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади, у 2002 та 2003 роках за його рішенням здійснює сплату консолідованого податку на прибуток. Такий податок сплачується до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Із наведеної норми Закону також випливає, що філії (відокремлені підрозділи) подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього підпункту, утім відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції визнає правильною позицію судів попередніх інстанцій стосовно того, що податковий орган не мав правових підстав для застосування до Бобринецької філії штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток, обов’язок зі сплати якого мав позивач – юридична особа.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, останній день сплати узгодженого податкового зобов’язання за січень 2003 року припадав на 02.03.2003р. – вихідний день, а тому, виходячи з положень п.п. 5.3.3. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, граничним терміном сплати узгодженого податкового зобов’язання було 03.03.2003 р.

Відповідно до п.п. 16.5.2. п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Згідно із платіжним дорученням від 03.03.2003 р. № 1321 узгоджене податкове зобов’язання з податку на прибуток за січень 2003 року у сумі 15200грн. передано на виконання ВАТ "Перший інвестиційний банк".

Покладення на платника податків відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів), не ґрунтується на положеннях законодавства, зокрема на п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за приписами якого відповідальність за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку, покладається на такий банк. При цьому платник податків, зборів (обов’язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем подано платіжне доручення від 16.08.2002 р. № 1745 на суму авансового платежу з податку на прибуток за липень 2002 року на суму 4200 грн. із призначенням платежу "Податок на прибуток згідно бюджетної класифікації по коду 11020800", що відповідає коду, визначеному Наказу Мінфіну "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" від 27.12.2001 р. № 604 (в редакції, чинній на час сплати такого податку), а тому доводи податкового органу щодо перерахування позивачем податку на прибуток з порушенням коду бюджетної класифікації є безпідставним.

Посилання податкової інспекції на самостійне погашення позивачем штрафних (фінансових) санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, за рахунок існуючої переплати з податку на прибуток на день нарахування податкових зобов’язань у відповідності до вимог абз. 2 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, у зв’язку з чим, на думку податкового органу податкові повідомлення-рішення є відкликаними, є безпідставними, оскільки дію абзацу 2 п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 зупинено на 2004 рік згідно із Законом України від 27.11.2003 р. №1344-IV (1344-15) , тобто на час визначення податковим органом штрафних санкцій вказана норма Закону не діяла, а отже, не могла бути застосована податковим органом.

Позивач звернувся до суду з даним позовом з дотриманням строку, передбаченого п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України "про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, яким визначено, що з урахуванням строків давності (1095 днів) платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Бобринецької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Кіровоградської області від 20.04.2006 р. та ухвалу Дніпропетровської апеляційного господарського суду від 26.10.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.