Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 року

та постанову господарського суду Тернопільської області від 19.02.2007 року

у справі № 6/213-5057 господарського суду Тернопільської області

за позовом 1. Тернопільського обласного комунального об’єднання "Профілактична дезинфекція"

2. Тернопільського обласного комунального підприємства "Профілактична дезинфекція" в Тернопільському районі

до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії, -

Постановою господарського суду Тернопільської області від 19.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 року, задоволено позов Тернопільського обласного комунального підприємства "Профілактична дезинфекція" та Тернопільського обласного комунального підприємства "Профілактична дезинфекція" в Тернопільському районі і визнано протиправними відмови Тернопільської ОДПІ у переведенні на спрощену систему оподаткування, викладені у листах від 08.12.2006 року № 82862/15-04 та від 13.12.2006 року № 84329/7/15-04, зобов’язано відповідача видати позивачам з 01.01.2007 року свідоцтво про право сплати єдиного податку у 2007 році за ставкою 10 відсотків.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Тернопільська ОДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивачі в запереченні на касаційну скаргу просять залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а скаргу податкової інспекції - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідно до виданих у серпні 2001 року реєстраційних свідоцтв та довідок статуправління позивачі є суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами комунальної форми власності. Все майно позивачів є власністю громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, управління якими здійснює Тернопільська обласна рада і належить підприємствам на праві повного господарського відання. Згідно з статутами та реєстраційними картками, статутний фонд у позивачів відсутній.

З метою отримання свідоцтва про сплату єдиного податку у 2007 році позивачі звернулись до відповідача із відповідними заявами в грудні 2006 року.

Листами від 08.12.2006 року № 82862/15-04 та від 13.12.2006 року № 84329/7/15-04 відповідач відмовив у видачі свідоцтв з посиланням на статтю 7 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (далі в тексті - Указ № 727/98) та наказ ДПА України № 352 від 23.06.2006 року "Про затвердження Узагальнюючого податкового роз’яснення щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктами малого підприємництва з державною, комунальною та іншими формами власності", з тих мотивів, що дія Указу не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25%.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачі повністю відповідають критеріям, які ставляться статтею 1 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" та статтею 1 Указу № 727/98 для визначення суб’єктів малого підприємництва щодо яких може запроваджуватись спрощена система оподаткування, у тому числі за ставкою 10%.

Однак колегія суддів по може погодитись з вказаною позицією судів, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Указу № 727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб’єктів малого підприємництва, зокрема, юридичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Згідно абзацу 4 статті 7 Указу № 727/98 дія цього Указу не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Відповідно до статей 63, 78 ГК України комунальне підприємство - це підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, утворюється компетентним органом місцевого самоврядування, який є представником власника – відповідної територіальної громади і виконує його функції та майно якого закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання або на праві оперативного управління.

Судами встановлено, що засновником Тернопільського обласного комунального підприємства "Профілактична дезинфекція" та Тернопільського обласного комунального підприємства "Профілактична дезинфекція" в Тернопільському районі є Тернопільська обласна рада, якій підзвітні, підконтрольні і підпорядковані вказані підприємства. Майно позивачів є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, управління якими здійснює обласна рада, та належить підприємствам на праві повного господарського відання. Тобто позивачі є комунальними підприємствами, заснованими на комунальній формі власності.

Незалежно від організаційно-правової форми та наявності чи відсутності статутного фонду, єдиним засновником (учасником) державних та комунальних підприємств є відповідно держава чи територіальна громада в особі уповноважених органів, тобто, їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків.

Враховуючи поняття суб’єкта малого підприємництва, що визначено в статті 1 Указу № 727/98, уповноважені органи, які діють від імені держави чи територіальних громад, не є суб’єктами малого підприємництва.

Відповідно до частини 1 статті 8 ГК України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання.

Отже, оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб’єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, то дія Указу № 727/98 (727/98) на зазначені підприємства не поширюється відповідно до вимог абзацу 4 статті 7 даного Указу.

Наведені обставини свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а тому оскаржені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Згідно статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 КАС України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене вище, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2007 року та постанову господарського суду Тернопільської області від 19.02.2007 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.