Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О.,

Горбатюка С.А., Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області про зобов'язання проведення перерахунку доплати до пенсії, -

У вересні 2007 року ОСОБА_1. звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що проживає на території підсиленого радіологічного контролю, що підтверджено посвідченням серії в-п № 414869, а тому відповідно до ст. 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України № 796-ХІІ (796-12) ) вона має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Посилаючись на те, що відповідачем зазначену доплату до пенсії виплачується не в кратних розмірах до мінімальної заробітної плати, як передбачено згаданим Законом, а в розмірах згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) , що призвело до порушення її прав, ОСОБА_1. просила зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області провести перерахунок доплати до пенсії, виходячи із встановленого ст. 76 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" розміру мінімальної заробітної плати.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року, позов задоволено частково.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві провести ОСОБА_1. перерахунок доплати до пенсії згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 09 липня 2007 року, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440 грн. щомісячно.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1. у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи було повно і всебічно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну правову оцінку та у відповідності із вимогами матеріального і процесуального права вирішено цей спір.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач має статус особи, яка проживає на території підсиленого радіологічного контролю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях у зоні посиленого радіоекологічного контролю підвищуються у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V (489-16) дію абзацу четвертого частини першої статті 39 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) зупинення дії абзацу четвертого частини першої статті 39, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Постановою Кабінету Міністрів України від № 836 від 26.07.1996 року, якою керувався відповідач при виплаті позивачу допомоги, встановлено конкретні розміри виплат у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . Цим законом встановлено розмір таких виплат як кратну величину відносно до розміру мінімальної заробітної плати на час виплати.

Як вбачається зі змісту Законів України (№ 2896-ІІІ від 13.12.2001р., № 1328-IV від 25.11.2003 р. та № 372- IV від 26.12.2002 р. із змінами, внесеними Законом України № 849- IV від 22.05.2003р. (849-15) , N 2285-IV від 23 грудня 2004 року, із змінами, внесеними Законом України від 25 березня 2005 року N 2505-IV (2505-15) ), що приймались у період 2001-2005 років стосовно розмірів заробітної плати за вказані періоди, ними не встановлювались обмеження щодо застосування розмірів заробітної плати, встановлених цими нормативними актами, зокрема, для реалізації положень ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З моменту прийняття постанови № 836 від 26.07.1996 року, встановлені нею розміри виплат залишались незмінними, в той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати.

Однак, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз'яснення порядку застосування цього Закону, якою, зокрема, є постанова Кабінету Міністрів України № 987 від 20.06.2000 року (987-2000-п) "Про затвердження "Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення", та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшувати їх та встановлювати у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

Іншими Законами в період з 2001 року по 2006 рік Кабінету Міністрів України також не надавалось право на зменшення гарантованих державою виплат, а лише надано право здійснювати застосування норм, в яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету на 2002 рік та до 1 березня 2003 року внести пропозиції до Верховної Ради про внесення змін до законів України, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, але ніяких рішень з цих питань Кабінет Міністрів не приймав.

Слід зазначити, що згідно із ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість, діяльності держави.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, то судами першої та апеляційної інстанцій зроблено правильний висновок про те, що застосуванню підлягає саме положення статті 39 Закону № 796-ХІІ та статті 1 Закону № 372-ІV, а не Постанова КМУ № 836.

Крім того, судами надано належну правову оцінку тій обставині, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) було визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) , в тому числі і щодо зупинення дії ст. 39 Закону України № 796-ХІІ в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності виплати відповідачем зазначеної доплати до пенсії у розмірах, встановлених не законом № 796-XII (796-12) , а підзаконним нормативним актом, оскільки такі дії призвели до істотного звуження прав позивача.

Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.

За правилами ч.3 ст. - 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.