Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В. (суддя – доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про перерахунок пенсії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя на постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2007 року

У листопаді 2006 року позивачка звернулася в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про скасування рішення пенсійної комісії Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі М.Запоріжжя від 06.10.2006 року та зобов’язання провести перерахунок пенсії, відповідно до ст. 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Посилаючись на те, що рішенням пенсійної комісії Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя від 06.10.2006 року їй було відмовлено в перерахунку пенсії.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2007 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2007 року апеляційну скаргу позивачки задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено та визнано неправомірною відмову відповідача в перерахунку пенсії. Зобов’язано останнього провести перерахунок призначеної ОСОБА_1. пенсії відповідно до ч.4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з часу виникнення такого права, а саме –з 20.09.2006 року.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що рішенням пенсійної комісії Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя від 06.10.2006 року позивачці було відмовлено в перерахунку пенсії. Зазначене рішення вважає необґрунтованим та незаконним, оскільки згідно спільного роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики та Пенсійного фонду України, органам пенсійного фонду надано право на проведення перерахунків пенсії незалежно від тривалості страхового стажу. 14.06.2006 року вона звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії. Оскільки на той час працевлаштувалася у приватного підприємця і надала всі необхідні документи. 03.07.2006 року позивачка повторно подала документи відповідачу, але вони не були прийнятті. 26.07.2006 року документи були прийняті і їй пояснили, що перерахунок буде проведений, замість цього вона отримала відмову.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" застрахована особа, це фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

У рішенні суд апеляційної інстанції вірно керувався ст.40 зазначеного вище закону, в якому зазначено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, а саме, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Згідно ч. 4 ст. 42 Закону, який діяв на час звернення позивачки до суду зазначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенси провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії, тобто в ньому мова йде про обмеження кількості перерахунків мінімальним строком в два роки після попереднього перерахунку пенсії.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що посилання в Законі на урахування страхового стажу після призначення пенсії не містить обов’язкового збільшення стажу саме на два роки, а зазначає лише на те, що страховий стаж (будь-яке його збільшення) повинен враховуватися при перерахунку.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності дій відділу пенсійного забезпечення у м. Ровеньки щодо відмови в перерахунку пенсії позивачам, оскільки зазначені дії не відповідають вимогам ч. 4 ст. 42 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка діяла на момент звернення позивачів до суду.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів -,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, постанову Апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.