Головуючого, судді Смоковича М.І.

суддів Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А. (доповідач)

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_2на дії голови Ворошиловського районного суду м. Донецька Івашури Віктора Олексійовича за касаційною скаргою ОСОБА_1- представника ОСОБА_2. на ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20 серпня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 03 листопада 2004 року,

У березні 2004 року ОСОБА_2. звернулася до Ворошиловського районного суду м. Донецька із скаргою на дії голови цього ж суду Івашури В.О.

Скаргу обґрунтовувала тим, що в грудні 2003 року вона звернулася до Ворошиловського районного суду м. Донецька з позовом до ВАТ "ЯМЗ" про стягнення суми боргу.

Суддя, в провадженні якого знаходилася дана справа, в забезпечення позову наклав арешт на майно відповідача, але ухвалою судді, який є головою Ворошиловського районного суду м. Донецька, від 18 грудня 2003 року вказану ухвалу скасовано і справу передано на розгляд іншому судді.

Просила визнати ухвалу судді (голови Ворошиловського районного суду м. Донецька Івашури В.О.) від 18 грудня 2003 року неправосудною та зобов'язати останнього повернути цивільну справу в провадження попереднього судді.

Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20 серпня 2004 року у прийнятті скарги ОСОБА_2. відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 листопада 2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_2. частково задоволено.

Ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20 серпня 2004 року в частині відмови в прийнятті скарги ОСОБА_2. на дії голови Ворошиловського районного суду м. Донецька щодо вилучення справи у судді та передачі для розгляду іншому судді змінено та щодо чинення перешкод в направленні до апеляційного суду апеляційних скарг заявниці на судові рішення скасовано і повернуто в цій частині до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття скарги відповідно до вимог закону.

В іншій частині ухвалу судді суду першої інстанції залишено без зміни.

Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, ОСОБА_1. - представник ОСОБА_2. у касаційній скарзі просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти скаргу до свого провадження та розглянути її по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відмовляючи в прийнятті позовної заяви ОСОБА_2., суддя суду першої інстанції виходив з того, що суддя, як особа, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем, або іншою особою, яка бере участь у цивільній справі та, що для усунення недоліків та помилок при здійсненні правосуддя законом передбачено інший механізм. А отже, справа не підлягає розгляду в суді.

З таким висновком судді суд апеляційної інстанції погодився частково.

Частково скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та повертаючи її до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття скарги, апеляційний суд посилався на те, що стосовно доводів скарги про покладення відповідного обов'язку на голову суду із здійснення ним організаційно-розпорядчих функцій, обумовлених його адміністративною посадою, суддя повинен був надати заявниці строк на усунення недоліків скарги, а не відмовляти в її прийнятті.

Колегія суддів вважає, що такий висновок апеляційного суду є правильним, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно зі статтями 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону. Вплив на них у будь-який спосіб забороняється.

Скарга ОСОБА_2. стосовно оскарження ухвали голови Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2003 року не підлягає розгляду в суді, оскільки законність і обґрунтованість рішення судді, яке є предметом оскарження у цій справі, можуть бути перевірені лише вищими судами в порядку, встановленому процесуальним законом.

За таких обставин, суддя Ворошиловського районного суду м. Донецька в цій частині правильно відмовив у прийнятті позову.

Разом з тим вимоги ОСОБА_2. з посиланням на главу 31-А Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) щодо оскарження дій голови суду з вилучення справи у судді, який прийняв її до провадження суду, та передачі її для розгляду іншому судді, а також з чинення перешкод в направленні справ з її апеляційними скаргами на судові рішення до апеляційного суду можуть бути предметом судового розгляду, у тому числі з обговоренням питання правомірності таких дій з точки зору дотримання конституційних принципів щодо унеможливлення впливу на суддів у будь-який спосіб згідно із статтею 126 Конституції України.

В цій частині суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відмовою у прийнятті скарги порушено встановлений законом порядок вирішення питання щодо її прийняття.

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Оскільки порушення норм суду першої інстанції усунуті при апеляційному розгляді судом апеляційної інстанції, а апеляційним судом не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, то судові рішення слід залишити без зміни.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1- представника ОСОБА_2залишити без задоволення, а ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20 серпня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 03 листопада 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_2. на дії голови Ворошиловського районного суду м. Донецька Івашури Віктора Олексійовича - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.