Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Обрізка І.М., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання Ткач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області, в.о. начальника Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області, в.о. начальника Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області про скасування наказу та поновлення його на роботі.

Позивач посилався на те, що п.1 наказу в.о. начальника КРУ в Тернопільській області №169-о від 30.07.2008 року з 22.07.2008 року його було звільнено з посади провідного контролера-ревізора відділу контролю у сфері охорони здоров'я та соціального захисту населення за прогул без поважних причин.

Позивач не погодився з вказаним наказом, оскільки з 01.07.2008 року по 22.07.2008 року він перебував у щорічній основній відпустці. Звільнено позивача було 22.07.2008 року, коли він перебував у відпустці. З 23.07.2008 року по 09.08.2008 року він внаслідок отриманої черепно-мозкової травми перебував на амбулаторному лікуванні з приводу струсу головного мозку у поліклінічному відділі №3 Тернопільської міської комунальної лікарні №3 (що підтверджується листком непрацездатності №758391), тому тимчасову непрацездатність не можна вважати прогулом.

Позивач просив скасувати наказ відповідача №169-о від 30.07.2008 року, поновити його на посаді провідного контролера-ревізора відділу контролю у сфері охорони здоров'я та соціального захисту населення КРУ в Тернопільській області, зобов'язати відповідача виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов'язати відповідача продовжити невикористану внаслідок тимчасової втрати працездатності та у зв'язку із незаконним звільненням оплачувану щорічну відпустку на 10 календарних днів в день поновлення на роботі, стягнути з відповідача відшкодування за моральну шкоду в розмірі 490507,50 грн. та відшкодувати матеріальну шкоду в сумі 3752,02 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 року Логіну П.З. в позові відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував при прийнятті рішення по справі факту порушення відповідачем ст.. 40 КЗпП України (322-08) , де зазначено, що звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, не допускається.

Суд першої інстанції не врахував, що він з 23.07.2008р. по 9.08.2008р. був відсутній на роботі з поважних причин, оскільки хворів і з цього приводу перебував на листку непрацездатності, що не може вважатися прогулом без поважних причин.

Звільнення його з роботи було проведено з порушенням встановленого законом порядку, оскільки його ніхто не викликав на засідання профкому, який дав згоду на звільнення, не відбирав письмового пояснення про причини неявки на роботу.

Апелянт остаточно, з врахуванням змін до апеляційної скарги, просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову, якою задоволити позов, скасувати оскаржений наказ про звільнення, поновити його на попередній роботі, стягнути з відповідачів оплату за час вимушеного прогулу 30238,99 грн., а також відшкодувати матеріальну в сумі 3752,02 грн. та моральну шкоду в сумі 490507,50 грн.

Вислухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1, який апеляційну скаргу підтримав, представників КРУ в Тернопільській області, які просять апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково з таких підстав.

Встановлено, що відповідно до наказу начальника КРУ в Тернопільській області № 273-о від 12.11.2007р. позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду головного контролера - ревізора відділу перевірки державних закупівель КРУ з випробовувальним терміном 3 місяці.

Наказом №122-о від 8.05.2008р. ОСОБА_1 переведений на посаду провідного контролера-ревізора відділу контролю у сфері охорони здоровя та соціального захисту населення.

Наказом в.о. начальника КРУ в Тернопільській області №169-о від 30.07.2008р. ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 22.07.2008р. за прогул без поважних причин, п.4 ст. 40 КЗпП України.

Відмовляючи в задоволенні позову позивачу, Тернопільський окружний адміністративний суд виходив з того, що позивач не надав суду переконливих доказів поважності причини його відсутності на роботі 23.07.2008р., а його посилання на виданий лікарняний лист є безпідставними, оскільки того числа він звернувся до травматологічного пункту тільки о 19 год.05хв., тобто після закінчення робочого дня.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

В справі встановлено, що позивач ОСОБА_1, працюючи на вказаних посадах в КРУ в Тернопільській області, перебував на державній службі, мав 13 ранг державного службовця.

Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" державна служба, крім спеціальних підстав, припиняється і на загальних підставах, передбаченими Кодексом законів про працю України (322-08) .

ОСОБА_1 звільнений з роботи за нормами КЗпП України (322-08) , які повинні бути дотримані відповідачем при розірванні з його ініціативи трудового договору з позивачем.

Колегія суддів приходить до висновку, що керівництво КРУ в Тернопільській області таких вимог КЗпПУ (322-08) не дотримало.

Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

З матеріалів справи видно, що позивач ОСОБА_1 згідно наказу по КРУ в Тернопільській області №130-в від 27.06.2008р. перебував в черговій відпустці по 22.07.2008р. включно.

23.07.2008р. позивач на роботу не вийшов, в зв'язку з чим керівництво КРУ склало акт про відсутність на робочому місці позивача того числа.

24.07.2008р. посадові особи з числа керівного складу КРУ в Тернопільській області склали акта про неявку ОСОБА_1 на телефонний виклик для дачі пояснень з приводу відсутності його на роботі 23 та 24 липня 2008р.

28.07.2008р. керівник відділу КРУ, в якому працював ОСОБА_1, подав доповідну записку в.о. начальника КРУ про відсутність на роботі позивача 23, 24, 25 та 28.07.2008р. без поважних причин.

30.07.2008р. в.о. начальника КРУ в Тернопільській області Романків І.П. подав подання профкому КРУ про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи за відсутність на роботі 23-30.07.2008р. без поважних причин (п.4 ст. 40 КЗпП України).

Того ж числа, 30.07.2008р., профком КРУ в Тернопільській області дав згоду на звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Того ж, 30.07.2008р., було прийнято оскаржуваний наказ про звільнення позивача з роботи з підстав п.4 ст. 40 КЗпП України.

Колегія суддів приходить до висновку, що, звільняючи ОСОБА_1 з роботи, в.о. начальника КРУ в Тернопільської області не звернув уваги, що звільнення з підстав зазначеного пункту ст..40 КЗпП України (322-08) допускається тільки у випадку вчинення працівником прогулу з неповажних причин.

На момент прийняття наказу про звільнення, тобто 30.07.2008р., відповідач не дослідив обставин, пов'язаних з поважністю причин невиходу позивача на роботу протягом тривалого часу - з 23.07.2008р. по 30.07.2008р., оскільки з Логіним П.З. ніхто з керівництва КРУ не спілкувався, письмових пояснень з приводу його відсутності на роботі протягом даного періоду часу ніхто не вимагав. Наявний в справі акт від 24.07.2008р. з приводу неявки позивача для дачі пояснень не свідчить про те, що ОСОБА_1 відмовився дати саме письмові пояснення з приводу порушення трудової дисципліни, як цього вимагає ст..149 КЗпП України (322-08) .

Особа, яка звільнила позивача з роботи, а пізніше окружний адміністративний суд, не прийняли до уваги, що позивач був відсутній на роботі з 23.07.2008р. по 30.07.2008р. з поважних причин, про що свідчить листок непрацездатності серії ААУ №758391, виданий 23.07.2008р. Тернопільською міською поліклінікою №3, згідно якого ОСОБА_1 в зв'язку з непрацездатністю був звільнений з роботи з 23.07.2008р. по 9.08.2008р. включно.

Доводи представників відповідача в тій частині, що позивач звернувся до медичного закладу 23.07.2008р. о 19 год.05 хв. після закінчення робочого часу, не спростовують пояснень позивача про те, що травму він одержав саме 23.07.2008р., в зв'язку з цим не міг вийти на роботу, перебував вдома, а пізніше за допомогою батьків звернувся в лікарняний заклад.

Лікарняний листок, виданий позивачу, був дійсний на час розгляду справи в суді першої інстанції, не анульований він у встановленому порядку і на час апеляційного розгляду справи, хоча, як пояснили представники відповідача, мало місце їх звернення з приводу законності видачі лікарняного листка, яке не було задоволено.

Наявність відкритого на імя позивача листка непрацездатності, згідно якого він був непрацездатним та звільнявся від роботи з 23.07.2008р. по 9.08.2008р. свідчить про те, що прогул було вчинено з поважних причин, що виключало правову можливість звільнення його з роботи з підстав ст..40 п.4 КЗпП України (322-08) .

Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Згідно з ч.2 п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Колегія суддів приймає до уваги, що наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи був прийнятий в.о. начальника КРУ в Тернопільській області 30.07.2008р., тобто в період, коли позивач відповідно до зазначеного вище листка непрацездатності перебував в стані тимчасової непрацездатності, що також свідчить про незаконність звільнення його з роботи з ініціативи керівництва КРУ.

Відповідачем було порушено встановлений законом порядок звільнення працівників з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки у ОСОБА_1 не було відібрано письмове пояснення з приводу відсутності на роботі. З акту від 24.07.2008р. видно, що того числа позивач телефоном запрошувався до КРУ для дачі пояснення з приводу нез'явлення на роботу протягом 23-24.07.2008р. Однак, того числа позивач в силу тимчасової непрацездатності не зміг зявитися на роботу та дати пояснення, тому даний акт не має правового значення.

Відповідач зобов'язаний був дочекатися повернення позивача на роботу після його тимчасової непрацездатності, зясувати поважність причини його відсутності, після чого визначитися з можливістю застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Проте, з матеріалів справи видно, що звільнення ОСОБА_1 з роботи було швидкоплинним, оскільки подання на профком про дачу згоди на звільнення позивача датоване 30.07.2008р., того ж числа профком дав згоду на звільнення і того ж 30.07.2008р. позивач був звільнений з роботи на підставі оспореного наказу №169-о.

З матеріалів справи не видно, що позивач запрошувався на засідання профкому, був повідомлений про час такого засідання, проте навіть при умові такого повідомлення він за станом здоровя не міг зявитися на засідання профкому та дати пояснення з приводу відсутності на роботі.

Профком КРУ в Тернопільській області згоду на звільнення ОСОБА_1 дав формально, в суть справи не вникав, що видно з протоколу засідання профкому від 30.07.2008р., наявного в справі.

За таких обставин колегія суддів визнає звільнення позивача з роботи незаконним, в зв'язку з чим оспорений наказ від 30.07.2008р. №169-о визнає необхідним скасувати, поновити позивача на посаді, з якої він був звільнений.

В зв'язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 колегія суддів покладає обов'язок на відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.07.2008р. по 21.09.2008р.

Оскільки під час чергової відпустки ОСОБА_1 захворів, що стверджується листком непрацездатності серії ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого 9.07.2008р. Тернопільською міською поліклінікою №3, згідно якої він був непрацездатним з 9.07.2008р. по 18.07.2008р. включно, то відповідач зобов'язаний продовжити йому відпустку на кількість днів тимчасової непрацездатності згідно листка непрацездатності.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування незаконного наказу про звільнення з роботи, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, продовження відпустки в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3752,02 грн., яка складається, на думку позивача, з 3000 грн., виплачених адвокату за надану правову допомогу, 700 грн., виплачених лікареві-психіатру Коваленку А.Б. за складений висновок щодо розміру моральної шкоди, заподіяної позивачу відповідачами, та 52,02 грн. прострочених платежів за кредитним договором.

Колегія суддів вважає, що 3000 грн., виплачених за надану правову допомогу не є матеріальною шкодою, а судовими витратами, які підлягають стягненню з відповідача.

Розмір оплати за лікарський висновок щодо моральної шкоди також не є матеріальною шкодою, оскільки лікар Коваленко А.Б. не брав участі в справі в якості експерта чи спеціаліста, виплата йому суми позивачем була добровільною та не пов'язана з діями відповідача щодо його звільнення з роботи.

Боргові зобов'язання ОСОБА_1 по кредитному договору не мають жодного відношення до проходження ним публічної служби та не пов'язані з діями відповідача, тому задоволенню також не підлягають.

Немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки з врахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин сторін, прийняття судового рішення про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, продовження відпустки в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, реального виконання даного рішення буде повною сатисфакцією моральної шкоди.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, зазначених обставин справи та вимог закону не врахував, прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, яка підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.02.2009 року у справі № 2а-5885/08 скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.

ОСОБА_1 поновити на посаді провідного контролера-ревізора відділу контролю у сфері охорони здоровя та соціального захисту населення Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області, скасувавши наказ в.о. начальника цього управління №169-о від 30.07.2008р.

Зобовязати Контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області нарахувати та виплатити Логіну Петру Зіновійовичу середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням з часу такого звільнення по час прийняття судом рішення про поновлення на роботі, тобто з 23.07.2008р. по 21.09.2009р.

Зобовязати Контрольно-ревізійне управління в Тернопільській області продовжити Логіну Петру Зіновійовичу щорічну відпустку, надану згідно наказу начальника управління №130-в від 27.06.2008р., на кількість днів тимчасової непрацездатності згідно листка непрацездатності серії ААУ №758078, виданого Тернопільською міською поліклінікою №3 9.07.2008р., з першого дня поновлення його на роботі.

Стягнути з КРУ в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 3000 грн. понесених витрат на правову допомогу адвоката.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова в частині поновлення на роботі, а також виплати за вимушений прогул за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст виготовлено 24.09.2009 року