К-20716/07 Про визнання дій та бездіяльності протиправними - 09.06.2009 Прийняття

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до заступника прокурора м. Ялта про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Ялтинського міського суду від 31 травня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2007 року постанову Ялтинського міського суду від 31 травня 2007 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанції та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що до прокуратури м.Ялта 16 квітня 2007 року була надіслана заява ОСОБА_1, в якій позивач просив прокурора міста Ялта забезпечити невідкладну перевірку законності рішення Ялтинської міської ради № 1 від 10 квітня 2007 року "Про політичне становище в Україні" щодо відповідності вимогам Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про статус депутата місцевих рад" (93-15) , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , а також порушити питання щодо відповідальності за статтею 186-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за публічні заклики до бойкотування позачергових виборів народних депутатів України посадових осіб органу місцевого самоврядування, які чинять активні перешкоди позивачу щодо обрання на позачергових виборах народних депутатів України.

За наслідками розгляду вищезазначеного звернення відповідь позивачу була надана заступником прокурора м. Ялта у листі від 23 квітня 2007 року за № 66/10, в якому повідомлено, що підстав для опротестування рішення Ялтинської міської ради № 1 від 10 квітня 2007 року "Про політичне становище в Україні" не вбачається.

В частині складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 186-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення звернення ОСОБА_1 було направлено до Ялтинського міського управління Головного управління МВС України в АР Крим як органу, уповноваженому складати протоколи про адміністративні правопорушення. Також заявнику роз'яснено право на звернення за судовим захистом відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, при цьому якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, встановлюється необхідний термін для його розгляду, однак загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року № 9 (v0009900-05) , по кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій:

- прийнято до розгляду;

- передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури;

- направлено до іншого відомства.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідач приділив належну увагу зверненню ОСОБА_1, зокрема, надав відповідь, у якій проінформував позивача про можливість практичної реалізації порушеного ним в зверненні питання, а також спрямував заяву позивача для належного розгляду до відповідного органу, уповноваженого вирішувати поставлене у зверненні питання, про що повідомив у встановленому порядку заявника, тобто діяв правомірно та в межах своїх повноважень.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що при виконанні службових обов'язків відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства і права заявника такими його діями порушені не були, а, отже, відсутні правові підстави для визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання його вчинити дії, які зазначені в позові.

З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки він ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника прокурора м. Ялта про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.