Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Панченка О.Н.,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А., провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну відмову Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у м. Чернівці вчинити дії за касаційною скаргою ДПІ у м. Чернівці на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 03 березня 2004 року,

У грудні 2003 ОСОБА_1 звернулась в суд із скаргою на неправомірну відмову ДПІ у м. Чернівці визнати за нею право на раніше встановлену форму обліку та звітності платників податку та інших обов'язкових платежів і звільнити від ідентифікаційного номера.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона за своїми релігійними переконаннями не може мати ідентифікаційний номер, але без її згоди у 2000 році їй був присвоєний такий номер.

ДПІ у м. Чернівці відмовила їй зняти присвоєний ідентифікаційний номер та вчинити на одній із сторінок її паспорта запис про те, що вона має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, тобто на раніше встановлену форму обліку та звітності платників податку та інших обов'язкових платежів.

Вважає, що суб'єкт оскарження неправомірно відмовив їй в задоволенні таких вимог, оскільки така відмова суперечить положенням Закону України від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) .

Просила визнати бездіяльність ДПІ у м. Чернівці неправомірною, зобов'язати відповідача скасувати наданий їй ідентифікаційний номер, зробити в її паспорті відмітку про те, що вона має право проводити будь-які платежі без ідентифікаційного номера та що за нею зберігаються раніше встановлені форми обліку та звітності платника податку й інших обов'язкових платежів.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2004 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ДПІ в м. Чернівці зробити на одній із сторінок паспорта ОСОБА_1 відмітку про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру та що за нею зберігається раніше встановлена форма обліку та звітності сплати податків та інших обов'язкових платежів.

В частині скасування ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 03 березня 2004 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернівці відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2004 року залишено без зміни.

ДПІ у м. Чернівці подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що відповідно до Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу" (509-12) (зі змінами та доповненнями) посадові особи податкової служби не зобов'язані вносити будь-які дані та записи до паспортів громадян України та що Положення про паспорт громадянина України, яке затверджене постановою Верховної Ради України від 02 вересня 1993 року № 3423-ХІІ (3423-12) , регламентує перелік записів та відміток, які вносяться до паспорту. Відмітка у паспорті громадянина, яку просить поставити ОСОБА_1, цією Постановою не передбачена.

Просить рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі скасувати та постановити нове рішення у справі про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скар­га ДПІ у м. Чернівці задоволенню не підлягає.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували до даних спірних правовідносин положення Закону України від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) (із змінами та доповненнями) і дійшли обґрунтованого висновку, що для ОСОБА_1, яка через релігійні переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, має бути збережена раніше встановлена форма обліку і звітності платників податків, інших обов'язкових платежів та що у її паспорті має бути зроблена відповідна відмітка.

Будь-яких інших механізмів реалізації права на здійснення платежів за раніше встановленою формою обліку та звітності громадянами, які відмовляються від ідентифікаційних номерів, чинне законодавство на час виникнення спірних правовідносин не передбачало.

Рішення судів є законними і обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці залишити без задоволення, а оскаржувані рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 січня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 03 березня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну відмову Державної податкової інспекції у м. Чернівці - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України, до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.