5020-7/015 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість - 21.09.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 19.02.2009 позов Севастопольського державного підприємства "Атлантика" задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя від 16.10.2008: №0002392310/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 336772,60 грн. та №0002402310/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 695775,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя просить скасувати судове рішення та відмовити позивачу у позові в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не в повному обсязі з’ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для справи.

У судовому засіданні 21.09.2009 представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги з викладеним у ній мотивів.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування Господарським судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

На підставі статті 55 Конституції України, кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог Севастопольського державного підприємства "Атлантика", суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги обґрунтовані та відповідають нормам чинного законодавства.

Із висновками Господарського суду міста Севастополя погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах закону.

Як свідчать матеріали справи, за результатами виїзної планової документальної перевірки Севастопольського державного підприємства "Атлантика" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 31.03.2008 було складено акт від 03.10.2008 №4463/23-123/00463088/45, на підставі якого 16.10.2008 винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення:

-№0002392310/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 336772,60 грн., у тому числі: основний платіж –234164,00 грн., штрафні санкції - 102608,60 грн.;

- №0002402310/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 695775,00 грн., у тому числі: основний платіж – 463850,00 грн., штрафні санкції-231925,00 грн.

Відповідач вважає, що позивачем порушенні вимоги: пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.2.10 пункту 5.2, пункту 5.1 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 і пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства, суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 (z0925-05) зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.

При апеляційному перегляді встановлено, що позивач (комітент) уклав у 2007 році договори комісії з ТОВ "Миркос Групп" (комісіонер), згідно з якими комісіонер зобов’язується за дорученням та за рахунок комітента за комісійну винагороду здійснити від свого імені угоду, спрямовану а виконання ремонтно-будівельних, санітарно-технічних робіт на об’єкті - спортивний клуб "Атлантика", що належить позивачу. На виконання вказаних договорів комісії комітетом і комісіонером укладені та підписані акти прийому-передачі виконаних робіт до договорів комісії всього на суму 2272299,00грн. Витрати на ремонт спортивного клубу "Атлантика" і сплату комісійної винагороди позивач у податковому обліку відніс до складу валових витрат та включив до складу податкового кредиту за податковими накладними, направленими на виконання ремонтних робіт на об’єкті - спортивний клуб "Атлантика" та оплату комісійної винагороди ТОВ "Миркос Групп".

При проведенні перевірки відповідач зробив висновок про неправомірність відображення до складу валових витрат та неправомірність включення до складу податкового кредиту таких сум. Позивачем неправомірно відображені: валові витрати, до яких віднесені: ремонт спортивного клубу "Атлантика", який не амортизувався у податковому обліку та не використовувався у господарській діяльності підприємства за період перевірки; комісійна винагорода, нарахована та виплачена ТОВ "Миркос Групп" -комісіонеру, за вчинення правочину, направленого на виконання ремонтно-будівельних робіт спортивного клубу "Атлантика" та включені до складу податкового кредиту суми за податковими накладними, направленими на виконання ремонтних робіт на об’єкті спортклубу "Атлантика" та оплату комісійної винагороди ТОВ "Миркос Групп" на суму 463850,00грн., оскільки придбання даних послуг не було пов’язано з їх подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Відповідач вважає, що відповідно до установчих документів позивача основним видом діяльності підприємства є вилов риби, у зв’язку з чим віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, що стосуються утримання спортивного клубу "Атлантика", взагалі є неправомірним.

Однак, Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя не прийнято до уваги, що відповідно до п.п.2.2.8 Статуту Севастопольського державного підприємства "Атлантика" підприємство здійснює задоволення суспільних потреб у роботах, послугах та реалізації соціальних та економічних інтересів робітників підприємства на засадах одержаного прибутку.

Валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Севастопольське державне підприємство "Атлантика" у період перевірки здійснювало господарську діяльність та проводило господарські операції, пов’язані зі спортивним клубом "Атлантика" за період з жовтня 2006 року по березень 2008 року, у зв’язку з чим одержало дохід від діяльності спортивного клубу "Атлантика" в сумі 45071,48 грн., що знайшло своє підтвердження у відповідних прибуткових касових ордерах, банківських виписках та інших документах, копії яких залучені до матеріалів справи. Більш того, відповідного рішення про передачу спортивного клубу "Атлантика" з державної власності до комунальної власності прийнято не було.

Отже, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що утримання Севастопольським державним підприємством "Атлантика" об’єкту - спортивний клуб "Атлантика" пов’язано з веденням господарської (виробничої) діяльності позивача та висновок відповідача щодо завищення позивачем валових витрат у зв’язку з включенням у валові витрати витрат на утримання об’єкту - спортивний клуб "Атлантика" є неправомірним, тому визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств в сумі 336772,60 грн., у тому числі: основний платіж -234164,00 грн, штрафні санкції -102608,60 грн. згідно податковому повідомленню-рішенню №0002392310/0 від 16.10.2008 документально та нормативно не підтверджується.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002402310/0 від 16.10.2008 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 695775,00 грн., у тому числі: основний платіж -463850,00 грн., штрафні санкції -231925,00 грн., оскільки об’єкт - спортивний клуб "Атлантика" з експлуатації не виводився, до складу невиробничих фондів не передавався, а використовувався у господарській діяльності позивача, що спростовує висновки відповідача про те, що об’єкт –спортивний клуб "Атлантика" відноситься до невиробничих фондів, що є, на думку, відповідача, порушенням пункту 4.9 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість". Суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на даний об’єкт, зменшують оподатковуваний прибуток підприємства відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) . Тому необґрунтованим є висновок відповідача про неможливість включення до складу податкового кредиту суми по податкових накладних, виписаних по факту виконання ремонтних робіт на об’єкті –спортивний клуб "Атлантика" і оплати комісійної винагороди ТОВ "Миркос Групп".

Судова колегія вважає, що акт перевірки від 03.10.2008 №4463/23-123/00463088/45 містить тільки правові висновки про порушення позивачем норм Законів України: "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та підсумкові показники, у зв’язку з чим у суду не має можливості встановити на підставі яких первісних документів бухгалтерського та податкового обліку зроблені дані висновки.

Висновки про визначення позивачу податкових зобов’язань: по податку на прибуток підприємств в сумі 336772,60 грн., по податку на додану вартість в сумі 695775,00 грн. згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 16.10.2008: №0002392310/0 та №0002402310/0 є неправомірними, висновки акту перевірки від 03.10.2008 №4463/23-123/00463088/45 згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, мали бути підтверджені відповідачем.

Тому, акт перевірки від 03.10.2008 №4463/23-123/00463088/45 щодо фіксування фактів порушення позивачем норм Законів України: "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки від 03.10.2008 №4463/23-123/00463088/45, як доказ встановлення фактів порушення позивачем норм Законів України: "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов’язань: по податку на прибуток в сумі 336772,60 грн., по податку на додану вартість в сумі 695775,00 грн. колегії суддів не надано. Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки від 03.10.2008 №4463/23-123/00463088/45, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

За таких умов факти порушення позивачем норм Законів України: "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) слід вважати неналежно встановленими, отже, визначення позивачу податкових зобов’язань: по податку на прибуток в сумі 336772,60грн., по податку на додану вартість в сумі 695775,00 грн. неправомірно.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, зокрема: відповідач ані в акті перевірки, ані у ході розгляду справи не зазначив, порушенням яких норм чинного законодавства є неотримання в результаті господарській діяльності підприємства прибутку; не надані докази, що об’єкт позивача - спортивний клуб "Атлантика" відноситься до невиробничих фондів, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, відповідач не надав докази, що підтверджують заперечення та факти, викладені в акті перевірки відносно донарахування податкових зобов’язань: по податку на прибуток в сумі 336772,60 грн., по податку на додану вартість в сумі 695775,00 грн., що послужило підставою до винесення спірних податкових повідомлень-рішень, документально не спростував надані позивачем вимоги.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції (995_004) , ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

У даному випадку визначення позивачу податкових зобов’язань: по податку на прибуток в сумі 336772,60грн., по податку на додану вартість в сумі 695775,00грн., передбачає вилучення у Севастопольського державного підприємства "Атлантика" грошових коштів у зазначених сумах. Це дає підстави для кваліфікації спірних податкових повідомлень-рішень, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання позивачу були визначені неправомірно податкові зобов’язання. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

За таких умов факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими, отже, визначення позивачу податкових зобов’язань: по податку на прибуток в сумі 336772,60грн., по податку на додану вартість в сумі 695775,00грн. згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, неправомірно.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Порушення Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя конституційного принципу забезпечення правопорядку в Україні, закріпленого у статті 19 Конституції України, є підставою для задоволення позовних вимог позивача.

З огляду на недоведеність фактів порушення позивачем вимог Законів України: "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) судова колегія дійшла висновку про безпідставність спірних податкових повідомлень-рішень з вищевикладених підстав.

Суд першої інстанції повно та правильно з’ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.