Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М. Є.

Гончар Л. Я.

Харченка В. В.

Шкляр Л. Т.

Чалого С. Я.

розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області про визнання дій незаконними у перерахунку державної пенсії, -

Постановою Марківського районного суду Луганської області від 13 вересня 2006 року позовну заяву ОСОБА_1. задоволено у повному обсязі. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області незаконними, та зобов'язано відповідача зробити перерахунок призначеної йому пенсії, встановивши її з урахуванням шести мінімальних заробітних плат від дня звернення з заявою до Пенсійного фонду.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2007 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в заявленому позові.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 серпня 2006 року позивач звернувся в управляння Пенсійного фонду України в Марківському районі з вимогами про перерахування його пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 3-ї групи, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії 375 грн., згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) та виплати йому додаткової щомісячної доплати у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, для позивача як інваліда З групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи з Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтею - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області відхилити, а постанову Марківського районного суду Луганської області від 13 вересня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.