Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси на постанову Господарського суду Одеської області від 17.03.2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 року по справі № 28-13-3/211-05-8788А за позовом ТОВ "Украгроінвест" до СДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Одеської області від 17.03.2006 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 року, позовні вимоги ТОВ "Украгроінвест" до СДПІ у Приморському районі м. Одеси (правонаступник – ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0005632301/1 від 29.09.2005 року, № 0005622301/1 від 29.09.2005 року, № 0008782301/0 від 29.09.2005 року та № 0005682301/0 від 29.09.2007 року – задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 19.06.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси просить скасувати судові рішення та залишити позовну заяву без розгляду посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, було встановлено, що за результатами комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Украгроінвест" за період з 01.07.2003р. по 01.01.2005р. та за наслідками розгляду скарги ТОВ "Украгроінвест" в порядку апеляційного оскарження відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення № 0005632301/1 від 29.09.2005 р., яким був донарахований податок на додану вартість в сумі 211979 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 105989 грн.; №0005622301/1 від 29.09.2005 р., яким донараховано податок на прибуток в сумі 11800 грн. та штрафна санкція в сумі 34900 грн.; №0008782301/0 від 29.09.2005р., яким нараховано штрафну санкцію на податок на прибуток в сумі 130160 грн.; №0005682301/1 від 29.09.2005 р., яким нараховано штрафну санкцію в сумі 39435 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №0005632301/1 від 29.09.2005р. в частині донарахування податку на додану вартість на суму 60833 грн. та застосованими штрафними санкціями на суму 90874 грн., № 0005622301/1 від 29.09.2005р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 23100р., № 0008782301/0 від 29.09.2005р. і № 0005682301/0 від 29.09.2005р. повністю, позивач звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи вимоги ТОВ "Украгроінвест" щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0005632301/1 від 29.09.2005р. в частині донарахування податку на додану вартість на суму 60833 грн. суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, правильно виходила з того, що висновок податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості маркетингових послуг наданих позивачу Приватним підприємством "МПС-Агро", ТОВ "ПКФ Мікс Ойл", ПП "Пілігрім" не можна вважати обґрунтованим, оскільки він суперечить вимогам п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до яких, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті.

На підтвердження правомірності віднесення до валових витрат вартість маркетингових послуг, наданих ПП "МПС-Агро", ТОВ "ПКФ Мікс Ойл" та ПП "Пілігрім" позивачем були надані наступні документи: Договір №1904/04 від 12.01.2004р. на виконання маркетингових послуг, укладений між ПП "Пілігрім" та ТОВ "Украгроінвест", акт прийому-передачі виконаних робіт, податкова накладна №58 від 29.03.2004p., Договір №1/28-04 від 28.01.2004 р. на виконання маркетингових послуг, укладений між ПП "МПС-Агро" та ТОВ "Украгроінвест", акт виконаних робіт №1 від 29.01.2004p., акт виконаних робіт №2 від 02.02.2004 p. податкова накладна №02 від 29.01.2004p., податкова накладна №03 від 02.02.2004p., Договір №54/27 від 24.01.2004р. на виконання маркетингових послуг, укладений між ТОВ "ПКФ Мікс-Ойл" та ТОВ "Украгроінвест", акт прийому-передачі виконаних робіт від 27.01.2004р., податкова накладна №01 від 02.02.2004р., які підтверджують дотримання позивачем вимог законодавства при віднесенні до валових витрат вартості наданих за вказаними договорами послуг, та відповідне віднесення до податкового кредиту на підставі зазначених податкових накладних ПДВ на загальну суму 60833 грн.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставність визначення відповідачем у податковому повідомленні-рішенні №0005632301/1 від 29.09.2005 року податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 60833 грн. та штрафних санкцій на суму 90874 грн., які були застосовані без врахування вимог п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та на підставі помилкового висновку податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судами попередніх інстанцій також було встановлено неправомірність нарахування податковим повідомленням-рішенням № 0005622301/1 від 29.09.2005р. штрафної санкції в сумі 34900 грн., оскільки визначення суми штрафних санкцій було здійснено в порушення вимог п.п.17.1.3 п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до яких, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Так, податковим повідомленням-рішенням № 0005622301/1 від 29.09.2005р. позивачу було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 11800 грн., сума штрафних санкцій не повинна перевищувати суму 5900 грн. (11800x50%), отже неправомірним є нарахування штрафної санкцій зазначеним повідомленням-рішенням в сумі 23100 грн. (29 000 грн. – 5900 грн.).

Неправомірним є застосування до позивача штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням № 0008782301/0 на суму 130160 грн., оскільки нарахування санкцій в такому розмірі суперечить вимогам п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В ході перевірки позивачем були надані документи, перелічені в п.1 уточнень що підтверджують надання маркетингових послуг ПП "МПС-Агро", ТОВ "ПКФ Мікс Ойл" та ПП "Пілігрім" та їх зв’язок з господарською діяльність ТОВ "Украгроінвест".

Вказані послуги були віднесені позивачем на валові витрати в сумі 295000,90 грн. згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Також не прийняті до валових витрат транспортні послуги на суму 83400 грн., надані СПД Бєлкін, СПД Чаркін, СПД Таран, СПД Надюк, які були фактично виконані на підставі існуючих договорів, транспортних накладних, актів виконаних робіт та прямо пов’язані з господарською діяльністю ТОВ "Украгроінвест".

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали правомірним віднесення позивачем до валових витрат 259900 грн. та 83400 грн., а нарахування суми штрафної санкції в розмірі 130160 грн. правильно визнано судами таким, що суперечить п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Судами попередніх інстанцій встановлена неправомірність висновків акту перевірки щодо порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки.

Такий висновок відповідача суперечить встановленим судами обставинам, а саме, що позивач на період знаходження працівників у відрядженні видавав цим працівникам готівку для закупівлі сільгосппродукції на загальну суму 157739,70 грн. і при цьому звіти про використання наданих коштів були, здані працівниками у строки передбачені п.2 Порядку складання звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом ДПА України від 19.09.2003р. № 440 (z0915-03) .

Отже, правильним є висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій рішенням СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 29.09.05р., №0005682301/0 на суму 39435 грн.

Такі висновки судів відповідають встановленим по справі обставинам, відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин та не спростовуються встановленими по справі обставинами.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Одеської області від 17.03.2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.