Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого- судді: Бутенка В.І.

суддів: Весельської Т.Ф., Панченка О.І.,

Сороки М.О., Штульман І.В. (доповідач)

при секретарі: Сторчоус Н.А.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу директора Комунального підприємства (далі – КП) "Смілакомунтеплоенерго"на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 18 січня 2007 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаської області та Міжвідомчої комісії з питань, пов’язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води житлових та нежитлових будинків про скасування рішення та відшкодування моральної шкоди, -

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона, будучи власником квартири №158 в будинку АДРЕСА_1 в місті Сміла, 10.07.2006р. звернулася до Смілянської міської ради з заявою про надання їй дозволу на відключення згаданої квартири від централізованого опалення і гарячого водопостачання (далі - ЦО і ГВП). Вказану заяву було направлено на розгляд до створеної 07.08.2006р. міськвиконкомом Міжвідомчої комісії з питань, пов’язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води житлових та нежитлових будинків, яка винесла рішення про відмову у наданні такого дозволу. Вважаючи таке рішення незаконним, позивач просить суд скасувати його та зобов’язати вказану постійно діючу Міжвідомчу комісію, створену 07.08.2006р. Смілянською міською радою, скасувати свої рішення від 10 і 21 серпня та 08 вересня 2006 року про відмову в наданні дозволу на відключення від централізованого опалення і гарячого водопостачання квартири №158 в будинку АДРЕСА_1 в місті Сміла та зобов’язати вказану комісію винести рішення про надання дозволу на таке відключення. ОСОБА_1 просить суд стягнути з коштів місцевого бюджету міста Сміли 1700грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй незаконною відмовою в реалізації прав власника квартири, а також понесені нею судові витрати. Просила вирішити питання про залучення до участі в справі об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі –ОСББ) "Довіра" та КП "Смілакомунтеплоенерго".

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.11.2006р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 18.01.2007р. позов задоволено частково. Зобов’язано постійно діючу міжвідомчу комісію з питань, пов’язаних з відключенням споживачів від мережі централізованого опалення і постачання гарячої води житлових і нежитлових будинків міста Сміла скасувати рішення від 10 і 21 серпня та 08 вересня 2006 року про відмову в наданні дозволу на відключення від централізованого опалення і гарячого водопостачання квартири №158 в будинку АДРЕСА_1 в місті Сміла, та зобов’язану вказану комісію винести рішення про надання позивачу дозволу на таке відключення.

Не погоджуючись із рішенням судів, директор КП "Смілакомунтеплоенерго"подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.11.2006р. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 18.01.2007р. та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає, що суди попередніх вирішили спір без відома КП "Смілакомунтеплоенерго", чим порушили права та майнові інтереси останнього.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2008р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 і 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС) України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг врегульовані Законами України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , "Про теплопостачання" (2633-15) . Закон України "Про теплопостачання" (2633-15) в редакції від 02.06.2005р. діючий на момент постановлення рішення по адміністративної справі, визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об’єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, що виникають у зв’язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання. Державне управління у сфері теплопостачання згідно Закону здійснюють: на загальнодержавному рівні –Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади у межах свої повноважень. Згідно ст.13 до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать регулювання діяльності суб’єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад. Статтею 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"встановлено нормативне регулювання у сфері житлово-комунальних послуг, згідно якої стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють та затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах свої повноважень та згідно законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів Україні від 21.07.2005р. затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення..."(далі –Правила). Згідно вимог даної Постанови, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005р. за №4 (z1478-05) затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (далі –Порядок). Пункт 1.2 даного Порядку для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП надає повноваження органам місцевого самоврядування або місцевим органам виконавчої влади створювати своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.

Згідно пунктів 24, 25, 26 Правил, споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж ЦО здійснюється згідно Порядку. Відключення здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку, дотриманням в суміжних приміщеннях вимог будівельних и правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки. Підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є неможливість забезпечення безперебійного роботи інженерного обладнання сусідніх приміщень або будинку в цілому (п.2.2.2 Порядку).

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 03.07.2006р. є власником квартири №158 в будинку АДРЕСА_1 в місті Сміла Черкаської області. Вказаний будинок знаходиться на обслуговуванні ОСББ "Довіра", постачання гарячої води провадилось КП "Смілакомунтеплоенерго".

Суди попередніх інстанцій встановили, що 10.07.2006р. позивач звернулася до Смілянської міської ради з заявою про надання їй дозволу на відключення згаданої квартири від ЦО і ГВП. Разом з тим, ОСОБА_1 зазначає, що вона 10.07.2006р. подала до виконавчого комітету заяву (вх.№616) про надання дозволу на проектування індивідуального опалення у вказаній вище квартирі (а.с.87). При цьому, матеріали даної адміністративної справи не містять жодної із зазначених заяв ОСОБА_1 від 10.07.2006р.

Згідно п.2.1 вказаного Порядку, для вирішення питання відключення окремих приміщень житлового будинку від мереж централізованого опалення власник, наймач (орендар) приміщення повинен звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник, наймач (орендар) приміщення зазначає причини відключення . У разі бажання власників, наймачів (орендарів) окремих приміщень відключити весь житловий будинок, секцію або під’їзд будинку від мереж ЦО і ГВП вони подають до Комісії колективну заяву про надання дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП квартири (нежитлового приміщення, секції, під’їзду, будинку) і влаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку, секції або під’їзду щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП, засвідчена власником будинку або уповноваженою ним особою.

Відповідно до п.2.2 згаданого Порядку, Комісія після вивчення конкретних умов у місячний термін приймає рішення, яке має враховувати затверджений план перспективного розвитку систем централізованого теплопостачання, існуючий стан мереж енергозабезпечення даного поселення або окремого мікрорайону.

Пунктом 2.2.1 зазначеного Порядку передбачено, що лише при позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції при розгляді позовних вимог не з’ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі, що являється грубим порушенням ст.ст. 159, 195 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 просила суд вирішити питання про залучення до участі в справі КП "Смілакомунтеплоенерго"та ОСББ "Довіра"(а.с.5), однак суд не вирішив зазначене клопотання та не залучив останніх до участі в справі, чим порушив вимоги ст. 49 КАС України.

Відповідно до п.5 ч.3 ст. 227 КАС України судові рішення обов'язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов'язки осіб, які не були повідомлені про можливість вступити у справу.

Не залучивши до участі в справі КП "Смілакомунтеплоенерго"та ОСББ "Довіра", суд грубо порушив процесуальне законодавство, що вплинуло на правильність вирішення спору.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судових рішень і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанції спростовують, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої і апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу директора Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго"- задовольнити частково.

Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 18 січня 2007 року - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає. Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.