Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 14 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2008 року у справі №3/477ад за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства "Свердловантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Управління житлово-комунального господарства та теплопостачання" про стягнення суми, -

У липні 2007 року Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до державного підприємства "Свердловантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Управління житлово-комунального господарства та теплопостачання", в якому просило стягнути з відповідача 78887,80 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році.

Постановою господарського суду Луганської області від 14 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2008 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

_________________________________________________________________________________________________________________

Справа № К-6818/08 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, за формою № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві складала 499 осіб. Фактично на підприємстві відповідача у 2006 році працевлаштовано 10 інвалідів. За звітом відповідач повинен був працевлаштувати у 2006 році 20 інвалідів.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Судами також встановлено, що згідно листа Свердловського міського центру зайнятості від 05.04.2007 р. № 12/3-774, від 13.11.2007р. № 12/3-2486 у 2006 році ДП "Управління житлово-комунального господарства та теплопостачання" надавало інформацію про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 78887,80 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році, оскільки як встановлено судами відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – відхилити.

Постанову господарського суду Луганської області від 14 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.