к-27754/06 Про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним триманням під вартою - 18.02.2009 Прийняття

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в інтересах ОСОБА_3, на постанову Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 27 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, прокуратури Полтавської області, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Полтавського слідчого ізолятора, Державного казначейства України, Управління Державного казначейства в Полтавській області, Чорнухинського районного суду про визнання незаконними та скасування постанови слідчого Чорнухинської районної прокуратури від 28.06.2001 року та постанови Чорнухинського районного суду від 14.11.2001 року про продовження строку тримання під вартою, відшкодування моральної шкоди, -

У травні 2004 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним триманням його під вартою протягом 35 місяців, застосуванням тортур під час проведення слідчих дій та тривалим розглядом кримінальної справи по обвинуваченню його у злочині, передбаченому ст. 86 ч.2 КК України.

У липні 2005 року та в жовтні 2005 року ОСОБА_2 в інтересах позивача звернулася до суду із заявою про зміну та доповнення раніше поданого позову, в якому посилалася також на незаконність постанови Чорнухинського районного суду від 14.11.2001 року, незаконність проведення 30 червня 2001 року слідчої дії по відтворенню обставин та події злочину, неповноту попереднього слідства у кримінальній справі, яка потягла тривалий її розгляд, у зв'язку з чим вважала, що з 27 червня 2001 року по 12 травня 2005 року ОСОБА_3 тримався під вартою незаконно. З цих підстав просила стягнути 1 000 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням кримінально-процесуального законодавства України.

У січні 2006 року ОСОБА_2 доповнила раніше заявлені вимоги адміністративним позовом про скасування постанови слідчого Чорнухинської районної прокуратури від 28.06.2001 року та постанови Чорнухинського районного суду від 14.11.2001 року про продовження строку тримання під вартою.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 27 липня 2006 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_1 було залишено без задоволення. Постанову Київського районного суду м. Полтави від 12 травня 2006 року скасовано, а провадження у справі закрито.

В касаційній скарзі представники позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять постановлені по справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, стягнувши на користь ОСОБА_3 1 000 000,00 грн. моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність закриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 1176 Цивільного кодексу передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (266/94-ВР) .

Відповідно до статті 13 вказаного Закону питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12, положеннями якої передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Роз'ясненнями наданими в пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року (v0004700-95) визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.

Пунктом 2 частини 2 статті 17 КАС України публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства виключено з-під юрисдикції адміністративних судів.

То ж крім цивільно-процесуального порядку вирішення даної категорії спорів іншого порядку чинним законодавством не передбачено, а відтак у суду першої інстанції не було законних підстав для розгляду й вирішення заявленого позову за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Доповнюючи та змінюючи позов (т.1 а.с. 164-165), представник позивача не зважила на вищевказане та виклала його у формі адміністративного, мотивуючи свої вимоги нормами КАС України (2747-15) .

Оскільки, вирішення даного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, що у свою чергу виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства і, крім цього, встановивши наявність вимог, які належить вирішувати за правилами кримінально-процесуального законодавства, судом апеляційної інстанції було прийнято обґрунтоване рішення про закриття провадження у справі у відповідності з вимогами статті 157 КАС України

Відтак колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції зроблених у даній справі, оскільки такі відповідають вимогам процесуального права.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 27 липня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.