Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Панченка О. Н.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Сороки М. О.,

Чумаченко Т. А.,

Штульмана І. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Солом'янському районі м. Києва про стягнення грошової допомоги, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2005 року, -

У липні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення в Солом'янському районі м. Києва про стягнення грошової допомоги, посилаючись на те, що він, як учасник бойових дій, в період Великої Вітчизняної війни на підставі ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на одержання разової щорічної допомоги, яка не виплачувалась з 1993 року і становить 980 грн., а з урахуванням інфляції 5090 грн.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2004 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2005 року, провадження у справі закрито на підставі п. 3 ст. 227 ЦПК України 1963 року.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року № 697-V (697-16) передав її до Апеляційного суду Донецької області. Суд апеляційної інстанції передав справу в порядку, визначеному п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі позивач ставить питання про скасування оскаржуваних ухвал судів першої та апеляційної інстанцій в зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права та направлення справи на новий судовий розгляд.

Оскаржувані ухвали постановлені до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм процесуального права, що діяли під час їх постановлення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ст. 227 ЦПК України 1963 року суд закриває провадження в справі, якщо є таке, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав рішення суду чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін.

Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2003 року у справі № 2-1776/03 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення в Солом'янському районі м. Києва про стягнення грошової допомоги. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем з 1993 року не проводиться виплата йому одноразової грошової допомоги в розмірі 80 грн. щорічно, право на отримання якої він має як учасник бойових дій.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про закриття провадження в справі в зв'язку з наявністю рішення, що набрало законної сили, та ухвалено за результатом розгляду тотожного позову.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки ухали судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.