Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів: Білуги С.В.,

Гуріна М.І.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

при секретарі Міненку І.М.,

за участю представника Державної митної служби України Мощенок Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної митної служби України на ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23.03.2005 та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 01.06.2005 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

У січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Кельменецького районного суду Чернівецької області справі з позовом до Державної митної служби України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22.02.2005 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволеною частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста "Кельменці" Кельменецької митниці. Стягнуто з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 3831,10 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 3000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10.03.2005 апеляційну скаргу Державної митної служби України було залишено без руху.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23.03.2005 апеляційну скаргу Державної митної служби України було визнано неподаною та повернуто скаржникку.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 01.06.2005 апеляційну скаргу Державної митної служби України було залишено без задоволення, я ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23.03.2005 - без змін.

У касаційній скарзі Державна митна служба України не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23.03.2005 та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 01.06.2005, а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 293 Цивільного процесуального кодексу України апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора викладається чітким машинописним текстом. В апеляційній скарзі зазначається: назва суду, до якого подається скарга, апеляційне подання прокурора; особа, яка подає скаргу, подання, її місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; повна і точна назва інших осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; посилання на рішення, ухвалу, що оскаржується, та межі оскарження; обгрунтування апеляційної скарги: у чому полягає неправильність рішення (ухвали) суду, обставини справи та закон, якими спростовується рішення; нові факти чи засоби доказування, які мають значення для справи і заперечення проти доказів, коли суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у їх прийнятті або коли неможливість їх подання раніше зумовлена поважними причинами; перелік з використаних судом першої інстанції доказів, що підлягають дослідженню в суді апеляційної інстанції; прохання особи, яка подає скаргу, чи клопотання прокурора; перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги, апеляційного подання прокурора. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником; апеляційне подання прокурора - прокурором, що його подав. До апеляційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає такого документа. До апеляційної скарги додаються її копії з додатковими матеріалами у кількості примірників відповідно до числа осіб, які брали участь у справі.

Згідно зі статтею 294 Цивільного процесуального кодексу України до апеляційної скарги оформленої з порушенням вимог, встановлених статтею 293 цього Кодексу, а також апеляційної скарги, не оплаченої державним митом, застосовуються правила статті 139 цього Кодексу.

Статтею 139 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 137 і 138 цього Кодексу, або не оплачено державним митом, постановлює ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для виправлення недоліків. Коли позивач відповідно до вказівок судді у встановлений строк виконає всі перелічені в статтях 137 і 138 цього Кодексу вимоги та сплатить державне мито, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Оскільки Державною митною службою України не було усунуто недоліки апеляційної скарги, яку було залишено без руху, а саме: не було сплачено державне мито за подачу апеляційної скарги та не надано нової апеляційної скарги з додатковим обґрунтуваннями вимог апеляційної скарги, а надано лист, в якому викладені дані обґрунтування, то суд дійшов вірного висновку повернувши апеляційну скаргу скаржнику.

Таким чином, судом першої та апеляційної інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Державної митної служби України залишити без задоволення, а ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23.03.2005 та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 01.06.2005 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.