Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

У березні 2006 року МПП "Сік’юріті-Форт" звернулось з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Садгірському районі м Чернівці про визнання недійсною вимоги про сплату боргу.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р., позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління Пенсійного Фонду України в Садгірському районі м. Чернівці звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування постанови Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2006 року та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 року та просить прийняти нове рішення.

Так, скаржник вважає, що стаття 6 Указу №727/98 (727/98) встановлює пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування суб’єкта малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької діяльності. Частиною 1 статті 19 Закону №1058 передбачено, що всі платники незалежно від форм власності та господарювання, а також від обраної системи оподаткування, в т.ч. скаржник, зобов’язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці працівників та допомоги по тимчасовій непрацездатності страхові внески та сплачувати їх в установлені строки та в повному обсязі. Закон також зазначає, що не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи Управлінню Фонду у задоволенні позову, суди виходили з того, що для відповідача як платника єдиного податку є пріоритетними положення Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємства" (727/98) і Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2063-III "Про державну підтримку малого підприємництва" (2063-14) , тому він звільняється від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. На відміну від рішень в інших аналогічних справах, Вищий адміністративний суд України в цій справі з таким рішенням погодився.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Статтею 5 Закону № 1058-IV регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058-IV установлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов’язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України від 26 червня 1997 рок № 400/97ВР (400/97-ВР) "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування", яким, як і Законом № 1058-IV (1058-15) , не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.

Указ Президента України № 727/98 (727/98) регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Закону № 1058-IV установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи, але ухвалили рішення без додержанням норм матеріального права.

За таких обставин є підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Садгірському районі м. Чернівці задовольнити.

Постанову Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства "Сік’юріті-Форт" до Управління Пенсійного Фонду України в Садгірському районі м Чернівці про визнання недійсною вимоги про сплату боргу відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.