Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Панченка О.Н.

Смоковича М.І.

Сороки М.О.

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1до Центрального районного відділу Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області про захист прав за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2007 року,-

У серпні 2006 року позивач звернувся в суд із позовом до Центрального районного відділу Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області про захист прав. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він постійно мешкає в будинку НОМЕР_1 у СВТ ім. Мічуріна, який придатний для проживання. Проте відповідач відмовив йому у реєстрації за місцем проживання в цьому будинку. Просив зобов'язати відповідача зареєструвати його в зазначеному будинку.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування судового рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2007 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач постійно мешкає в будинку НОМЕР_1 у СВТ ім. Мічуріна, який придатний для проживання. 01 серпня 2006 року він звернувся до відповідача із проханням зареєструвати його по постійному місцю проживання за АДРЕСА_1Проте відповідач відмовив листом від 07 серпня 2006 року йому у реєстрації за місцем проживання в цьому будинку та запропонував звернутися до Міжміського БТІ для перереєстрації будинку в жиле приміщення. Просив зобов'язати відповідача зареєструвати його в зазначеному будинку.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Згідно п.3 Тимчасової Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання реєстрація місця проживання допускається в житлових будинках (приміщеннях), придатних для проживання і включених до відповідного житлового фонду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд, аналізуючи міст наведених у позовній заяві норм житлового законодавства та зміст положень ст.ст. 3,6, Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (1382-15) та п.3 Тимчасової Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, суд дійшов вірного висновку про те, що оскільки, будинок, в якому мешкає позивач, у встановленому законом порядку не включений до житлового фонду, то відповідач правомірно відмовив йому у реєстрації місця проживання в цьому будинку.

Судом встановлено, що відповідач пропонував позивачеві звернутися до БТІ м. Миколаєва, оскільки будинок СВТ ім. Мічуріна зареєстрований по міжміському бюро технічної інвентаризації м. Миколаєва як садовий будинок і не являється житловим приміщенням, тому для вирішення питання перереєстрації садового будинку у житловий позивачу необхідно звернутися до БТІ м. Миколаєва.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів-

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 31 січня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.