Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Маринчак Н.Є., Федорова М.О.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Херсоні на постанову Господарського суду Херсонської області від 15.02.2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 16.05.2007 року по справі № 11/34-АП-07 за позовом ТОВ "Робуста Агро" до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинним рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 15.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.05.2007 року, позовні вимоги ТОВ "Робуста Агро" до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинним рішення – задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 06.06.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.09.2008 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в позові посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права доказів судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення рішення № 0008202301/0 від 12.10.2006р., яким до позивача було застосовано штрафних (фінансових) санкцій – пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 404793,28 грн. стали результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Робуста Агро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.07.2004р. по 30.06.2006р., які були відображені в акті № 3000/23-6/33015333 від 28.09.2006 року.

Зокрема, в зазначеному акті перевірки податковий орган посилається на порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, а саме: валютна виручка на загальну суму 580848,45 дол. США на валютний рахунок ТОВ "Робуста Агро" не надійшла та ст. 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що знаходяться за її межами" від 18.06.1994 року № 319/94, із змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України № 1246/97 від 06.11.1997 року (1246/97) , а саме: порушення порядку декларування валютних цінностей.

Судами встановлено, що 01.12.2005р. між ТОВ "Робуста Агро" (Україна) та ЗАТ "Робуста" (Литва) було укладено договір комісії № 3/05, згідно якого ТОВ "Робуста Агро" (комісіонер) зобов’язується за дорученням ЗАТ "Робуста" (комітента) за винагороду здійснити за рахунок комітента від свого імені один або декілька право чинів щодо придбання сої товарної у кількості 3000 тонн за певною ціною у строк 31.01.2006р., строк договору продовжено до 31.12.2006р., а також контракт №1/2005-12-01, за умовами якого позивач (продавець) зобов’язується продати ЗАТ "Робуста" соєві боби у кількості 3000 метричних тонн ціною в 210 доларів США за тонну та вартістю 630 000 дол. США з поставкою на умовах РОВ морський порт Херсон та після передплати.

Між передплатою від 23.12.2005р. та від 18.01.2006р. і поставкою сої 14.02.2006р. позивач отримав від ЗАТ "Робуста" лист – вимогу від 01.02.2006р. щодо першочерговості виконання контракту № 1-/2005-12-01 перед договором комісії № 3/05.

20.01.2006р. між ТОВ "Робуста Агро" та ЗАТ "Робуста" укладено додаткову угоду до контракту № 1-/2005-12-01, за якою сторони дійшли згоди щодо зарахування в рахунок оплати по цьому контракту отриману позивачем суму передплати в розмірі 630000 дол.. США, щодо якої попередньо при отриманні в призначенні платежу містилось посилання на договір № 3/05.

Частиною 4 статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачається право суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно із ч.5 ст.6 цього Закону, зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги (в даному випадку – на загальну суму 630000,00 доларів США), не суперечить вимогам чинного законодавства, що регулює правовідносини, які виникають між сторонами угоди в разі припинення зобов’язання.

Так, згідно ст. 604 ЦК України, зобов’язання припиняється за домовленістю сторін, в тому числі за домовленістю про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами.

Зазначене також узгоджується зі змістом ст. 204 ГК України, відповідно до якої господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими ж самими сторонами.

Таким чином, оскільки судами не було встановлено порушення позивачем вимог ст. 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", то висновок про наявність підстав для визнання нечинним рішення № 0008202301/0 від 12.10.2006р., яким до позивача було застосовано штрафних (фінансових) санкцій – пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 404793,28 грн. є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, підтверджується встановленими по справі обставинами та не спростовується доводам касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія -

Касаційну скаргу ДПІ у м. Херсоні залишити без змін, а постанову Господарського суду Херсонської області від 15.02.2007 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 16.05.2007 року– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.