Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів Головчук С.В.

Заїки М.М.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Міненку І.М.,

за участю позивача, представника відповідача Грінцова М.М.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Сихівського районного суду міста Львова від 26 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про визнання неправомірним наказу, поновлення на роботі, -

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про визнання неправомірним наказу, поновлення на роботі. Просив суд визнати неправомірним та скасувати наказ №1221 від 13 вересня 2007 року про його звільнення з органів внутрішніх справ, зобов'язати відповідача продовжити йому строк служби в органах внутрішніх справ до 05 років та призначити на посаду заступника начальника слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, виплати грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 26 лютого 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року, позов задоволено. Визнано нечинним наказ Міністра внутрішніх справ України №1221 від 13 вересня 2007 року про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №363 від 25 вересня 2007 року та поновлено ОСОБА_1на посаді заступника начальника слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на його користь 34301 грн. середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України продовжити ОСОБА_1 строк служби в органах внутрішніх справ на термін до 05 років.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сихівського районного суду міста Львова від 26 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції позивач заявив клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на його користь 34301 грн. середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України продовжити йому строк служби в органах внутрішніх справ на термін до 05 років.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2009 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Постанову Сихівського районного суду міста Львова від 26 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на його користь 34301 грн. середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України продовжити йому строк служби в органах внутрішніх справ на термін до 05 років скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 1983 року перебував на службі в органах внутрішніх справ.

Наказом Міністра внутрішніх справ України №1221 від 13 вересня 2007 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за пунктом 65 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР (у зв'язку з досягнення граничного віку). На підставі вказаного наказу начальником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області винесено наказ №363 о/с від 25 вересня 2007 року про звільнення позивача із займаної посади у відставку.

Підставою для винесення наказу №1221 від 13 вересня 2007 року стало подання начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про звільнення позивача з посади у зв'язку з досягнення граничного віку, яке, в свою чергу, винесено на підставі рішення кадрової комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 17 травня 2007 року. Рішенням комісії було вирішено не продовжувати ОСОБА_1 терміну служби в органах внутрішніх справ.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що рішення про непродовження перебування позивача на службі прийнято органом, у якого відсутні на це повноваження та з порушенням норм Закону України "Про державну службу" (3723-12) , Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114 (114-91-п) від 29 липня 1991 року, Інструкції про порядок застосування Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №358 від 13 серпня 1991 року, Наказу Міністра внутрішніх справ України №1271 від 26 грудня 2006 року "Про затвердження переліків посад номенклатури Міністерства внутрішніх справ України".

Однак, з такими висновками судів погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно з пунктом 65 підпункту "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114 (114-91-п) від 29 липня 1991 року, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років.

А тому, звільняючи позивача з посади, відповідач діяв відповідно до зазначеного Положення, норми якого порушені при звільненні не були.

Не відповідають обставинам справи і висновки судів про те, що рішення про звільнення зі служби прийнято органом у якого відсутні повноваження на це, оскільки позивач був звільнений за наказом Міністра внутрішніх справ України, що прямо передбачено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР.

Посилання судів на те, що відповідачем невірно оцінена робота ОСОБА_1, а тому йому безпідставно не продовжено термін перебування на службі до 05 років є необґрунтованим, оскільки прийняття рішення про звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 65 "а" у відставку за віком не передбачена оцінка роботи особи, яка звільняється.

Відповідно до приписів пункту 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР начальник, якому надано право призначати на посаду може, при необхідності, залишити на посаді особу середнього і старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно на строк до 05 років, а не зобов'язаний приймати рішення про обов'язкове залишення на службі таких осіб за їх рапортом.

Згідно з пунктом 8 Інструкції про порядок застосування Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №358 від 13 серпня 1991 року, після розгляду рапорту безпосередній начальник зі своїм письмовим висновком направляє його по команді прямому начальнику, який користується правом прийому та звільнення даної категорії особового складу. Прямим начальником у місячний строк приймається одне з наведених рішень: про залишення на службі на строк, обумовлений в рапорті особою рядового чи начальницького складу; про залишення на службі на більший або менший строк, ніж обумовлений в рапорті; про недоцільність залишення на службі.

Таким чином, при звільненні позивача зі служби за пунктом 65 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР відповідачем не допущено порушень норм зазначеного положення та відповідної Інструкції.

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судами першої та апеляційної інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Постанову Сихівського районного суду міста Львова від 26 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2008 року в частині визнання незаконним наказу Міністра внутрішніх справ України №1221 від 13 вересня 2007 року про звільнення ОСОБА_1з органів внутрішніх справ, наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №363 від 25 вересня 2007 року та поновлення ОСОБА_1на посаді заступника начальника слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 2.5 наказу Міністра внутрішніх справ України №1271 від 26 грудня 2006 року "Про затвердження переліків посад номенклатури Міністерства внутрішніх справ України", призначення на посаду та звільнення з посади заступника начальника слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, на якій проходив службу позивач, здійснюється наказом Міністра внутрішніх справ України.

Таким чином, саме Міністру внутрішніх справ України надано право вирішувати питання про продовження терміну перебування на службі в органах внутрішніх справ.

Пунктом 7 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залежно від присвоєних їм спеціальних звань, перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку: особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби - 45 років; полковники міліції та полковники внутрішньої служби - 50 років; генерал-майори міліції, генерал-майори внутрішньої служби, генерал-лейтенанти міліції та генерал-лейтенанти внутрішньої служби - 55 років; генерал-полковники внутрішньої служби - 60 років.

На момент звільнення ОСОБА_1 перебував у спеціальному званні полковника міліції та досяг 50 років.

Відповідно до пункту 8 Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку. При необхідності на службі в органах внутрішніх справ можуть бути залишені на строк до п'яти років, зокрема, особи середнього і старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно - начальниками, яким надано право призначати їх на посаду.