Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.

розглянувши у порядку попереднього розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Ставищенської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій щодо відмови в нарахуванні оплати лікарняних листів неправомірними за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ставищенського районного суду Київської області від 06 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 травня 2006 року,

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що він сплачував єдиний податок на здійснення підприємницької діяльності у відділення Державного казначейства України, однак останнім не було перераховано 15% сплаченого податку на обов'язкове соціальне страхування. У зв'язку з чим, йому відмовлено в нарахуванні оплати лікарняних листів. Просив визнати бездіяльність виконавчої дирекції Київського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності неправомірною та зобов'язати останнього нарахувати виплату лікарняних листів.

_____________________________________________________________________________________________

Справа № К-22769/06

Головуючий у першій інстанції Галич Ю.М.

Доповідач Ліпський Д.В.

Ухвалою апеляційного суду Київської області залишена без змін постанова Ставищенського районного суду Київської області від 06 лютого 2006 року, якою в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Зокрема, зазначає, що ним своєчасно та у повній мірі сплачувався єдиний податок з якого Державним казначейством України відповідно до Указу Президента України №727-98 (727/98) від 03 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" нараховуються кошти на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, обрав спрощену систему оподаткування та сплачував єдиний податок. З 07 лютого 2005 року по 12 жовтня 2005 року він перебував на лікарняному, що підтверджується лікарняними листами, виданими Ставищанською районною лікарнею.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, це право виникає з настанням страхового випадку. Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" (727/98) передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, яке після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Пунктом 2 статті 45 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" встановлено, що у 2005 році єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва, фіксований податок та фіксований сільськогосподарський податок включається до доходів загального фонду місцевих бюджетів у повному обсязі.

На підставі викладеного, суди обґрунтовано зробили висновок, що суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, з часу призупинення відрахувань Державним казначейством від єдиного податку сум страхових внесків, перестали бути застрахованими особами, а тому відповідач відмовляючи у відшкодуванні матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності діяв в межах своєї компетенції.

Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ставищенського районного суду Київської області від 06 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ставищенської міжрайонної виконавчої дирекції Київського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій щодо відмови в нарахуванні оплати лікарняних листів неправомірними - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та строки, передбачені статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.