Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Заїки М.М.,

Маринчак Н.Є.,

при секретарі Замезі Ю.І., за участю позивача ОСОБА_1, представника Сквирського районного військового комісаріату Київської області, третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сквирського районного суду Київської області від 30.06.2006 та ухвалу апеляційного суду Київської області від 09.10.2006 у справі за його позовом до Сквирського районного військового комісаріату Київської області, третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сквирського районного військового комісаріату Київської області, третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Постановою Сквирського районного суду Київської області від 30.06.2006, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 09.10.2006, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі та рішення судів щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що наказом Сквирського районного військового комісара від 31.05.2005 №69 інженера ОСОБА_1 31.05.2005 звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників і відсутністю вакантних посад відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Також судами встановлено, що згідно вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України позивача 28.03.2005 було попереджено про наступне звільнення. Разом з тим, профспілкова група при Сквирському районному військовому комісаріаті Київської області дала згоду на звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

За правилами частини 1 статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а переваги в залишенні на роботі надаються особам, наведеним у частині 2 цієї норми при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Оскільки встановлено, що позивач мав нижчу кваліфікацію і продуктивність праці серед осіб, які обіймали аналогічну посаду інженера Сквирського районного військового комісаріату Київської області, та не мав професійного досвіду для роботи на посаді помічника військового комісара, яка була вакантною на день його звільнення, то колегія суддів погоджується із доводами судів першої та апеляційної інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства, а саме: статей 40, 42 та 49-2 Кодексу законів про працю України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Постанову Сквирського районного суду Київської області від 30.06.2006 та ухвалу апеляційного суду Київської області від 09.10.2006 необхідно залишити без змін, так як вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сквирського районного суду Київської області від 30.06.2006 та ухвалу апеляційного суду Київської області від 09.10.2006 у справі за його позовом до Сквирського районного військового комісаріату Київської області, третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.