Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Коваль Є.В.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя

на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 23.05.2007 року

та постанову Господарського суду Запорізької області від 15.02.2007 року

по справі №3/104/07-АП

за позовом Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя

до "Компанія АСК" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю в особі Запорізької філії

про арешт активів, -

У січні 2007 року Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м. Запоріжжя звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до "Компанії АСК" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю в особі Запорізької філії про арешт активів "Компанії АСК" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю в особі Запорізької філії у вигляді зупинення операцій на рахунках строком на 8760 годин (365 днів).

Постановою Господарського суду Запорізької області від 15.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.05.2007 року у даній справі в позові відмовлено повністю з огляду на неправомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п. г) пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9, пп. 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. (далі – Закон №2181) та п. 5.7 Порядку застосування адміністративного арешту активів платника податків затвердженого Наказом ДПАУ № 386 від 25.09.2001р. (z0865-01)

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для звернення податковою інспекцією до господарського суду з заявою про арешт активів платника у вигляді зупинення операцій на розрахункових рахунках платника податків та застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків" є недопуск посадових осіб ДПА у Запорізькій області до проведення позапланової виїзної документальної перевірки, про що було складено акт від 27.11.2006р. № 08001056/2308/082609752302.

В якості обґрунтування арешту активів податковий орган посилається на пп. "г" пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону №2181, відповідно до якого арешт активів може бути застосовано у разі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 9.1.1 п. 9.1. ст. 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" та п.3.1. Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого Наказом ДПА України від 25.09.2001р. № 386 (z0865-01) , визначено, що адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

В підтвердження факту недопуску посадових осіб органів державної податкової служби до приміщень, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та одержання доходів, позивач посилається на акт недопуску №08001056/2308/082609752302 від 27.11.2006р.

Як свідчать матеріали справи, акт недопуску посадових осіб органів державної податкової служби до приміщень, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та одержання доходів" №08001056/2308/082609752302 від 27.11.2006р підписаний старшим державним податковим ревізором-інспектором Сидоренко А. В. та старшим державним податковим ревізором-інспектором Липницьким А.В. Згідно направлення №1456 від 24.11.2006р. на перевірку, зазначені особи займають посади старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу оперативного контролю ДПА у Запорізькій області.

В той же час, відповідно до п. 5.4 "Порядку застосування адміністративного арешту активів платника податків", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.09.2001р. № 386 (z0865-01) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2001р. за № 865/6056 (z0865-01) (Із змінами, внесеними згідно з Наказом ДПА №424 від 30.09.2005р. (z1324-05) ), у разі відмови платника податків від допуску працівників податкової служби до перевірки, "слід установити факт відмови платника податку від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, зафіксувати його актом відмови, який складається оперативним працівником податкової міліції за місцезнаходженням такого платника податку, підписується працівником податкової інспекції, який повинен проводити перевірку, та понятими особами, а в разі незнайдення платника податку обов'язково скласти акт про факт його незнайдення".

В даному випадку, в порушення вказаних вимог, складений не акт відмови, а акт недопуску..., який оперативним працівником податкової міліції та понятими особами не підписаний.

Отже, факт недопуску посадових осіб ДПА у Запорізькій області до приміщень, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та одержання доходів відповідачем, є недоведеним. Ця обставина, а також те, що акт відмови платника податку від проведення документальної перевірки взагалі не складався, виключають застосування до платника податків адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках строком на 8760 годин (365 днів) на підставі на п.п. "г" пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону №2181. А відтак, у позивача не було законних підстав для застосування арешту активів відповідача у вигляді зупинення операцій на його рахунку.

Обґрунтованими є також висновки судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача не ґрунтуються на нормах Закону № 2181, оскільки підпункт 9.3.9 п.9.3. ст. 9 цього Закону передбачає можливість арешту коштів на рахунку платника податків, що не відповідає вимогам податкового органу, викладеним у заяві.

Посилання податкового органу на підпункт 5.7. п.5 Порядку застосування адміністративного арешту активів платника податків, затвердженого наказом ДПА України № 386 від 25.09.2001 р. (z0865-01) , є необґрунтованим, оскільки Закон № 2181 має вищу юридичну силу, ніж зазначений Порядок, а відтак в силу ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин правильними є висновки судів що, при розгляді даного спору повинні застосовуватися положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, фактично така позапланова перевірка за тією ж адресою та з тією ж метою була проведена 29.11.2006 р., тобто через два дні після того, як працівники податкового органу склали акт недопуску.

Окрім зазначеного, судами встановлено, що направлення на перевірку № 1456 від 24.11.2006 р. було оформлено з порушенням вимог ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року № 509-XII, а саме не було підписане керівником органу державної податкової служби.

Відповідно до ст.- 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

В порушення зазначених вимог закону, направлення на перевірку №1456 від 24.11.2006 р., не підписано головою ДПА Бондаренко І.Г., а було підписано іншою особою, посада якої не зазначена, у зв'язку з чим і повноваження даної особи невідомо. До того ж, в направленні не зазначені підстави проведення перевірки, що також є порушення вищезазначеної норми.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із аналізу зазначених норм чинного законодавства, та враховуючи встановлені в судах попередніх інстанцій фактичні обставини, суди дійшли вірного висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 23.05.2007 року та постанову Господарського суду Запорізької області від 15.02.2007 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 23.05.2007 року та постанову Господарського суду Запорізької області від 15.02.2007 року по справі №3/104/07-АП залишити без змін.

Справу № 3/104/07-АП повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.