Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого-судді: Пліша М.А.,

суддів: Шавеля Р.М., Стародуба О.П.,

при секретарі: Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 11 березня 2008р. у справі № А-6/367 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, за участю прокуратури Івано-Франківської області про визнання нечинними податкових повідомлень- рішень, -

Відкрите акціонерне товариство "Нафтохімік Прикарпаття" звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача №0000462301/0 та № 0000472301/0 від 20.07.2007 р.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 11 березня 2008р. позовні вимоги задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області №0000462301/0 та № 0000472301/0 від 20.07.2007 р.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція в Надвірнянському районі Івано-Франківської області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає постанову необгрунтованою, безпідставною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт і послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Згідно пп. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 цього ж Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Згідно п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), а згідно пп. 7.2.6. цього ж Закону (168/97-ВР) встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.8. п. 7.2. ст. 7 вищезазначеного Закону (168/97-ВР) встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за і його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 вищезазначеного Закону (168/97-ВР) встановлено, що сума податку, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу

податкового кредиту наступного податкового періоду. Наказом ДПА України від 30.05.97р. №166 (z0250-97) (із змінами) затверджено форму податкової декларації по та порядку її заповнення та подання. Відповідно до п.5.7 вищезазначеного порядку (z0250-97) до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господа діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 ст. 6 Закону, окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування). Згідно п.п.5.9.1. цього ж порядку (z0250-97) якщо в результаті розрахунку отримано значення різниці рядків 18 і 19 більше 0, то платник повинен заповнити рядок 20 декларації. А відповідно до пп. 5.9.2. передбачено, що якщо в результаті розрахунку значення різниці рядків 18 і 19 менше 0, то платник повинен заповнити рядок 21 декларації. Відповідно до п.п. 5.10. сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, вказується в рядку 27 декларації. Згідно п.5.11. якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду). Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток З до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість). Відповідно до п.5.12.2 вищезазначеного порядку бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).

В ході проведення перевірки Позивача працівниками ДПІ в Надвірнянському районі встановлено, що одними з постачальників по першому ланцюгу для ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" в вересні 2006 року було ТзОВ "Рейнбоу ЛТД".

На виконання умов договору ТзОВ "Рейнбоу ЛТД" - передало, а ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" прийняло протягом липня-серпня 2006 року нафтопродукти згідно актів прийому-передачі та видаткових накладних на суму 402996755,30 грн. (ПДВ 80599351,07 грн.). Отримані нафтопродукти ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" включило до складу податкового кредиту в вересні місяці 2006 р. згідно податкових накладних, виписаних ТзОВ "Рейнбоу ЛТД" в сумі 402996755,30 грн. (ПДВ 80599351.07 грн.). На запит ДПІ в Надвірнянському районі до ДПІ Бабушкінському районі м. Дніпропетровська отримано матеріали перевірки у відповідності до якого встановлено, що ТОВ "Рейнбоу ЛТД" не є виробником ТМЦ (які реалізовано на ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" ), а товари отримані у ПП "Детера" згідно податкових накладних.

ДПІ в Надвірнянському районі направлено запит до ДПІ у Мостиському районі Львівської області, для проведення зустрічної перевірки взаєморозрахунків між ТзОВ "Рейнбоу" та ПП "Детера" з метою підтвердження правомірності формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування . Згідно отриманої інформації від ДПІ у Мостиському районі провести зустрічну перевірку ПП "Детера" немає можливості в зв'язку з відсутністю даного підприємства за юридичною адресою.

Крім того, ДПІ у Мостиському районі повідомило, що направлено письмовий запит на підприємство з проханням надати відомості з питань взаєморозрахунків з ТзОВ "Рейнбоу ЛТД" за липень-серпень 2006 року по податкових накладних, які вищенаведені.

Працівниками відділу контрольно-перевірочної роботи було проведено обстеженні юридичної адреси ПП "Детера" 29.12.2006 року, де встановлено що посадові особи підприємства відсутні, про що складено відповідний акт.

На підставі наказу № 2 від 12.01.2007 року ДПІ у Мостиському районі було виписано посвідчення № 1/23-1 від 12.01.2007 року на проведення позапланової перевірки ПП"Детера" Посадові особи на момент перевірки були відсутні та документи до перевірки не були надані про що було відображено в довідці позапланової документальної перевірки від 19.01.2006 року.

В процесі перевірки було проведено обстеження юридичної адреси ПП "Детера" 12.01.2007 року; 15.01.2007 року та 16.01.2007 року, де встановлено що посадові підприємства відсутні, про що складено відповідні акти.

Після чого направлено листа № 244/23-37 від 16.01.2007 року в Городоцький ВПМ УПМ ДПА у Львівській області щодо встановлення місцезнаходження посадових осіб ПП "Детера". На даний момент відповідь не одержана.

17.04.2007 року старшим слідчим в ОВС СВ ДПА у Львівській області ОСОБА_1прийнято постанову про порушення кримінальної справи по факту створення фіктивного приватного підприємства "Детера" з метою викриття незаконної діяльності, що завдало великої матеріальної шкоди державі за ч.2 ст. 205 КК України.

22.05.2007 року винесена Постанова Господарського суду Львівської області за №5/962: 9/56 про застосування арешту коштів на рахунках ПП "Детера" шляхом зупинення операцій на рахунках.

Згідно декларацій з податку на додану вартість ПП "Детера" відображено суму податку на додану вартість яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду ( р.27) за липень в сумі 12,1 тис. грн. та серпень 2006 року в сумі 12,3 тис. грн.

Отже, наведений факт свідчить про те, що до бюджету податок на додану вартість підприємством-постачальником не сплачувався, тобто не було надмірної сплати ПДВ до бюджету як того вимагає Закон України "Про податок на додану вартість (168/97-ВР) .

Відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 вище вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має відповідати вимогам, що передбачені цією статтею, а згідно пп. 7.4.5. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом.

Наведені факти свідчать про те, що до бюджету податок на додану вартість підприємством-постачальником ПП "Детера" не сплачувався, і як наслідок, податкові накладні виписувались всупереч п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Перевіркою ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" знято з податкового кредиту за вересень 2006 року податок на додану вартість в сумі 80599351,07 грн.

Крім того відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) суми податку на додану вартість зараховуються до Держаного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Судом першої інстанції не враховано, що відповідно п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2. пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5. п. 7.4. пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 вище вказаного Закону для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як: здійснення операції з придбання товарів: наявності належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість. В той же час наведена вище норма пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Вважає, що Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою.

Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки правильності визначення сум податки на додану вартість, задекларованих до відшкодування ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" за жовтень 2006 року ДПІ в Надвірнянському районі складено акт перевірки №643/23-00152230 від 17.07.07 р. На підставі акту Надвірнянською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000472301/0 від 20.07.07р., яким донараховано 27952436 грн. 07 коп. податкового зобов'язання з ПДВ та застосовано штрафні санкції в розмірі 13976218 грн. 04 коп. та податкове повідомлення-рішення №0000462301/0 від 20.07.07р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 10273237 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дав вірну оцінку положенням п.п.7.4.1. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно п.п. 7.5.1., п. 7.5. ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата настання першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з відповідного рахунку (товарного чека ) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток

або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів ( робіт, послуг). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту з придбанням товарів, згідно п.п.7.4.5 п.7.4. ст.. 7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів робіт (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Позивачем, на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковій декларації за вересень 2006 року надано податкові накладні, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством.

З врахуванням цього суд першої інстанції обґрунтовано, вважав, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту вересня 2006 року суми ПДВ в розмірі 80599351 грн. 07 коп. по даті отримання податкових накладних.

Крім того суд правильно зазначив, що згідно п.п. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно п.п. 7.7.2. Закону (168/97-ВР) , якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу

податкового кредиту наступного податкового періоду. Тому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Оскільки позивачем як отримувачем товарів було проведено сплату податку в ціні товару постачальникам таких товарів у попередньому податковому періоді, відповідно сума даного податку правомірно включена до бюджетного відшкодування.

Крім того суд першої інстанції вірно покликався на положення п. 1.3. ст. 1 Закону, згідно якого платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст. 10 Закону).

Отже з врахуванням вище викладеного є вірним висновок, що сама по собі несплата податку попереднім контрагентом по договору з продавцем, при фактичному здійсненні господарської операції з покупцем (позивачем) та дотриманні вимог законодавства, не впливає на правомірність включення покупцем (позивачем) відповідних сум ПДВ до податкового кредиту та суму бюджетного відшкодування, а тому його донарахування та зменшення до відшкодування є неправомірним.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники податкового органу не змогли спростувати факту фактичного здійснення господарської операції, чи довести її безтоварний характер.

Отже позивач в даній спірній ситуації не повинен нести відповідальність з контрагента, тим більше такого з яким в нього не було договірних стосунків.

Оскільки донарахування податкових зобов'язань є безпідставним, то відповідно є вірним позиція суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування і штрафних санкцій.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області - залишити без задоволення, постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 11 березня 2008р. у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" до державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, за участю прокуратури Івано-Франківської області про визнання нечинними податкових повідомлень- рішень- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Повний текст ухвали виготовлено

15.09.2009 р.