Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі:

У березні 2006 року ТОВ ВТП "Волиньагропродукт" звернулось з позовом до ДПІ у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.05 р. № 0004702341/0/23-124 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 329012,00 грн. та 98615,00 грн. штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 25.05.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2006, позов задоволено.

Обґрунтовуючи свої рішення, суди виходили з того, що оскільки додатковими угодами від 13.08.2004 продовжено термін оплати вартості товару, то відповідно відсутні підстави для віднесення до валового доходу суми непогашеної заборгованості відповідно до абз. а пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів ДПІ у м.Рівне звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування постанови Господарського суду Рівненської області від 25.05.2006 та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 та просить направити справу на новий розгляд.

Так, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин абз. а пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а відтак суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку щодо правомірності не відображення в складі валових доходів в четвертому кварталі 2004 року суми непогашеної заборгованості в розмірі 1318594 грн. 47 коп. на 90- й календарний день.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з 25.08.2005 по 14.09.2005 Рівненською ОДПІ проводилась планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "ВТП "Волиньагропродукт" за період з 01.03.2004 по 31.03.2005. За результатами перевірки складений акт № 955/23-00/32881109 від 23.09.2005, в якому зазначено, що в порушення вимог абз. "а" пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем не відображено в складі валових доходів в четвертому кварталі 2004 року суму непогашеної заборгованості 1318594,00 грн. на 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченої договорами від 25.06.2004 року .

На підставі вказаного акту винесене податкове повідомлення-рішення №0004702341/0/23-124 від 30.09.2005 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 329191,00 грн. та 98785,00 грн. штрафних санкцій.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ "ВТП "Волиньагропродукт" були укладені договори поставки №В06001/П від 25.06.2004 та №В06002/П від 25.06.2004 з ДП "Райз-Агросервіс". Датою оплати вартості товару за договорами визначалась відповідно 16.08.2004 та 17.08.2004.

Відповідно до абз. "а" пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

До суду першої інстанції були надані оригінали додаткових угод від 13.08.2004 до договорів купівлі-продажу № В06002/П, № В06001/П від 25.06.2004 відповідно до яких змінюється термін оплати вартості товару: по одному договору до 16.08.2006, по другому – 17.08.2006.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно відсутності підстав для віднесення до валового доходу суми непогашеної заборгованості відповідно до абз. "а" пп.. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Обґрунтування вимог касаційної скарги зведено скаржником до обґрунтування вимог, зазначених в апеляційній скарзі, яким судом апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Рівненської області від 25.05.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.