Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

У листопаді 2006 року КРУ в Чернігівській області звернулось з позовом до Чернігівського обласного управління юстиції про відшкодування шкоди завданої державі внаслідок незаконних виплат матеріальної допомоги, надбавок, відпускних та інших видів виплат державним нотаріусам в сумі 473297,99 грн.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 06.02.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2007, у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів КРУ в Чернігівській області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування постанови Господарського суду Чернігівської області від 06.02.2007 та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 та просить ухвалити нове рішення.

Так, скаржник зазначає, що відповідно до ст. 98 Кодексу Законів про працю, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. В пункті 5 Указу Президента України від 23.08.1998 року № 932/98 (932/98) , зазначено, що державні нотаріуси в частині оплати праці та пенсійного забезпечення прирівнюються до державних службовців відповідних категорій. Умови оплати праці працівників державних нотаріальних контор визначено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №123 від 02.06.2000 (z0330-00) . Оскільки зазначеним наказом не передбачено такого поняття як "винагорода", то всі отримані кошти та нарахування державними нотаріусами у 2004 – 2005 роках є незаконно отриманими і підлягають поверненню до державного бюджету. Також при проведенні перевірки було встановлено порушення вимог постанови КМУ №2288 від 13.12.1999 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів" (2288-99-п) та Указу Президента України №1162 від 19.12.1995 (1162/95) "Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення працівників органів юстиції".

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України - завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дія чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією і законами України встановлений порядок судового провадження.

У відповідності до частини другої статті 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з частиною другою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

У відповідності з ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду мають право звертатись, у тому числі, державні та інші органи у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

З матеріалів справи вбачається, що КРУ в Чернігівській області звернулось до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди. Рішення, дії або бездіяльність суб’єктів владних повноважень не є предметом даного судового розгляду, тому зазначений спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 220, 221, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 06.02.2007 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.