Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Бутенка В.І.

суддів: Лиски Т.О., Панченка О.І.

Сороки М.О., Штульман І.В. Штульман І.В.

при секретарі: Сторчоус Н.А.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці, соціального захисту населення (далі-УПтСЗН) Краматорської міської ради Донецької області та Управління Державного казначейства у м. Краматорську Донецької області про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Донецької області від 31 січня 2007 року,-

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він є інвалідом 2 групи, захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно до ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбачений розмір щорічної допомоги у залежності від розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати - для інвалідів 2 групи передбачено 5 мінімальних заробітних плат. Фактично з 2001 по 2005 рік йому було виплачено 133,50грн. по 26,70грн. за кожний рік. Просить суд стягнути з відповідачів 4941,50грн. недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 14.11.2006р. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з УПтСЗН Краматорської міської ради Донецької області та Управління Державного казначейства у місті Краматорську Донецької області на користь позивача 4941,50грн.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 31.01.2007р. рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду Донецької області від 31.01.2007р., залишити в силі постанову Краматорського міського суду Донецької області від 14.11.2006р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2008р. касаційна скарга прийнята до провадження, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (посвідчення НОМЕР_1), його визнано інвалідом 2 групи (посвідчення НОМЕР_2).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до вимог ст.48 вищевказаного Закону, зокрема, інвалідам 2 групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. За період 2001-2005 роки УПтСЗН Краматорської міської ради Донецької області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996р. (836-96-п) "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", виплатило позивачу компенсацію у розмірі по 26,70грн. Оскільки такі виплати не відповідають вимогам Конституції України (254к/96-ВР) і названого Закону, то суд, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, який встановлювався законодавством за період 2001-2005 роки, стягнув на користь позивача певну суму.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та постанови Кабінету Міністрів України №987 від 20.06.2000р. "Про затвердження порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" (987-2000-п) , згідно з якими ОСОБА_1 підлягала виплаті щорічна допомога на оздоровлення за ці роки як інваліду 2 групи у розмірі 26,70 грн.

Однак, зазначений висновок апеляційного суду не відповідає вимогам згаданого Закону з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України №796-ХІІ (796-12) ) інвалідам другої групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Положеннями Закону України №796-XII (796-12) визначено основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У період, за який заявлені вимоги про стягнення виплат на оздоровлення, розмір мінімальної заробітної плати був таким:

- Законом України №1766-III від 01.06.2000р. (1766-14) - 118грн.;

-статтею 1 Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2002 рік" від 13.12.2001р. №2896-ІІІ розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2002р. у розмірі 140грн. на місяць, а з 1.07.2002р.- 165грн. на місяць.

-статтею 1 Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік" від 26.12.2002р. №372-ІV (далі - Закон № 372-ІV (372-15) ) розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2003р. у розмірі 185грн. на місяць, з 01.12.2003р. - 237грн.

-відповідно до ст.89 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2004 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2994р. у розмірі 205грн. на місяць, а з 01.09.2004р. - 237грн. на місяць.

-відповідно до ст.83 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2005р. у розмірі 262грн. на місяць, з 01.04.2005р. - 290грн. на місяць, з 01.07.2005р. - 310грн. на місяць, з 01.09.2005р.- 332грн.

Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2001-2005р. не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону № 796-ХІІ.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України №796-XII (796-12) зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у ч.1 ст.67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, а встановлений ще в 1996 році Постановою Кабінету Міністрів України №836 (836-96-п) розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався, а тому - не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки в наступному будь-яких рішень із цих питань Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України не приймалось, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України №796-ХІІ та ст. 1 Закону України від 26.12.2002р. №372-ІV "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік", а не Постанова Кабінету Міністрів України №836.

Крім того, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи ч.3 ст. 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України №796-XII (796-12) , є безпідставним.

За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 Закону України №796-X11, УПтСЗН Краматорської міської ради Донецької ради та Управління Державного казначейства у місті Краматорську повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату.

Таким чином, колегія дійшла висновку про помилкове застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин норм матеріального права.

Виходячи з викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Краматорського міського суду Донецької області від 14.11.2006р. прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою апеляційного суду Донецької області від 31.01.2007р. помилково.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 226, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову апеляційного суду Донецької області від 31 січня 2007 року - скасувати.

Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 14 листопада 2006 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.