Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007 року

по справі № 12/17-160 (22а-309/07)

за позовом Тернопільського обласного комунального об’єднання "Профілактична дезинфекція"

до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправною відмови у видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку та зобов’язання його видачі на 2007 рік, -

У грудні 2006 року Тернопільське обласне комунальне об’єднання "Профілактична дезинфекція" звернулось до суду з позовом до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправною відмови у видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку та зобов’язання його видачі за ставкою 10 % з 01.01.2007 року.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції у застосуванні Тернопільським обласним комунальним об’єднанням "Профілактична дезинфекція" спрощеної системи оподаткування. Зобов’язано відповідача видати свідоцтво платника єдиного податку за ставкою 10 % з січня 2007 року.

Не погодившись із постановленими у справі судовими рішеннями, Борщівською МДПІ подано касаційну скаргу, у якій відповідач просить названі рішення скасувати та постановити нове про відмову у позові.

Обґрунтована касаційна скарга тим, що незалежно від наявності або відсутності статутного фонду, єдиним засновником (учасником) державних та комунальних підприємств є, відповідно, держава чи територіальна громада в особі уповноважених органів. Тобто, їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків. А уповноважені органи, які діють від імені держави чи територіальних громад, не є суб'єктами малого підприємства. Таким чином, оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб'єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків то дія Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) на зазначені підприємства не поширюється.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач звернувся до податкового органу із заявою про видачу свідоцтва на право сплати єдиного податку. Борщівською МДПІ було відмовлено позивачу у задоволенні цієї заяви, мотивуючи підстави відмови тим, що оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб'єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, то дія Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) на зазначені підприємства не поширюється.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з реєстраційної картки Форми № 6 позивач є комунальним підприємством, статутний фонд на момент створення підприємства засновником – Тернопільською обласною радою створено не було, частка засновника статутного фонду відсутня.

Тернопільське обласне комунальне об’єднання "Профілактична дезинфекція" створено на підставі чинних положень Законів України "Про підприємства в Україні" (698-12) та "Про підприємництво" (698-12) , які не передбачали обов’язкового створення статутного фонду. Так, створення статутного фонду передбачено Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) до яких позивач не належить, оскільки є комунальним підприємством.

Вказані обставини підтверджуються наявною у справі копією статуту позивача.

Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позивач перебував на спрощеній системі оподаткування у 2000, 2002, 2004 та 2006 роках, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних свідоцтв про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва-юридичною особою.

Порядок запровадження спрощеної системи оподаткування в Україні передбачений указом Президента України від 03.07.1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) .

Пунктом 1 цього Указу встановлено, що дана система поширюється зокрема на юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно - правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.

Поряд з цим пунктом 7 Указу передбачено, що дія цього Указу не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки що належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є юридичними особами малого підприємництва, перевищують 25 %.

Відмовляючи у видачі свідоцтва платника єдиного податку на 2007 рік відповідач вважав, що частка засновника у статутному фонді позивача перевищує 25 % і з цих підстав відніс позивача що підприємств, на які не поширюється дія Указу Президента України №746/97.

Колегія суддів зазначає, що поняття статутного фонду притаманне суб’єктам господарювання, створеним відповідно до Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) .

Крім цього, позивач є комунальним підприємством без статутного фонду, створення якого діючими на той час законами не вимагалось.

Відповідно до п. 5.2 статуту позивача його майно є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, яке є у управлінні обласної ради і закріплюється за ним на правах оперативного управління.

Проте, податковим органом не було взято до уваги вказаних обставин, у застосуванні п. 7 Указу він виходив з поняття "статутного фонду" підприємства, що є помилковим, оскільки позивач не є суб’єктом господарювання, для створення якого необхідно статутний фонд, та одночасно не належить до суб’єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія пункту 7 названого Указу.

Відповідно до п. 3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007 року та постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2007 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007 року та постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.03.2007 року по справі № 12/17-160 (22а-309/07) залишити без змін.

Справу № 12/17-160 (22а-309/07) повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.