Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Федорова М.О., Карася О.В.

при секретарі Руденко Н.В.

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва та товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2006

у справі № 49/121-А господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан"

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Постановою господарського суду м. Києва від 29.05.2006 позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 12.08.2005 р. № 0002242306/0 про визначення ТОВ "Каштан" податкового зобов’язання за платежем із штрафних / фінансових / санкцій в сумі 8490,00 грн., накладених на підставі пункту 1 ст. 3, пункту 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" / Закон № 1776 –ІІІ /.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково, оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано недійсним в частині визначення штрафних / фінансових / санкцій в сумі 8490,00 грн. сумою податкового зобов’язання.

В касаційній скарзі ТОВ "Каштан" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом пункту 1 ст. 9 Закону № 1776-ІІІ, ст. 316, частини 1 ст. 901 ЦК України, підпункту 4.4.1 пункту 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Заперечуючи проти касаційної скарги позивача як безпідставної, ДПІ в касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі, вважаючи, що апеляційним судом порушено пункт 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", пункт 5 Інструкції про застосування штрафних / фінансових / санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 № 110 (z0268-01) .

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга ТОВ "Каштан" підлягає задоволенню, а касаційна скарга ДПІ у Деснянському районі м. Києва підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для накладення на ТОВ "Каштан" штрафних /фінансових / санкцій у сумі 8490,00 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок ДПІ у Деснянському районі м. Києва, викладений в акті перевірки від 05.08.2005 № 10524132306, про порушення товариством пункту 1 ст. 3 Закону № 1776-ІІІ при здійсненні розрахунків на загальну суму 1698,00 грн. за надані посередницькі послуги турагента з реалізації туристичного продукту / надання послуг щодо організації та проведення полювання / туроператором ТОВ "Перлина Криму" без застосування реєстратора розрахункових операцій та без роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Відповідно до преамбули Закону № 1776-ІІІ (1776-14) ним визначаються правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно зі статтею 1 цього Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами / їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами /, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі / із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо / при продажу товарів / надані послуг / у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктом 1 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі / із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо / при продажу товарів / надані послуг / у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки / надання послуги / через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Статтею 9 Закону № 1776-ІІІ передбачені випадки, коли реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, зокрема при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку / пункт 1 цієї статті /.

З аналізу наведених норм випливає, що застосування реєстраторів розрахункових операцій вимагається законом при здійсненні підприємствами торгівлі та громадського харчування торгівлі, в тому числі і продукцією власного виробництва, та при наданні цими підприємствами послуг; іншими підприємствами, установами і організаціями – при здійсненні торгівлі товарами, які не є продукцією їх власного виробництва, або при здійсненні торгівлі продукцією їх власного виробництва чи наданні послуг без проведення розрахунків у касах цих підприємств з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Надання послуги означає вчинення виконавцем послуги певної дії чи здійснення певної діяльності, спрямованих на досягнення корисного результату, який може бути використаний /спожитий/ іншою особою, замовником послуги. З огляду на це в пункті 1 ст. 9 Закону № 1776 –ІІІ відсутнє посилання на власно надані послуги, оскільки таке презумується самим поняттям послуги, на відміну від товару, яким може бути як продукція власного виробництва, так і продукція інших виробників.

Надання позивачем послуг безвідносно до їх змісту та обсягу з проведенням розрахунків через свою касу з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій до цих ордерів звільняло позивача від обов’язку проводити такі розрахунки через реєстратор розрахункових операцій. Факт дотримання позивачем вимог щодо проведення розрахунків через касу в порядку, на який міститься посилання в пункті 1 ст. 9 зазначеного Закону, ДПІ не оспорюється.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції. Разом з тим, апеляційний суд правомірно у відповідності з Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) , Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визнав суму накладених на позивача штрафних / фінансових / санкцій такою, що не є сумою податкового зобов’язання, оскільки ці штрафні санкції встановлені за порушення не в сфері оподаткування.

Враховуючи наведене постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції з вище зазначених підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 22-3, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва задовольнити частково.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан" задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 та залишити в силі постанову господарського суду міста Києва від 29.05.2006.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.