Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів Головчук С.В.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

Розваляєвої Т.С.

при секретарі судового засідання Міненку І.М.,

за участю позивача,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду міста Донецька від 11 cерпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька про призначення пенсії, -

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька про призначення пенсії на пільгових умовах.

Постановою Кіровського районного суду міста Донецька від 11 серпня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 жовтня 2006 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровського районного суду міста Донецька від 11 cерпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 жовтня 2006 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 26 лютого 1983 року по 01 січня 1990 року працювала у рентгенологічному відділені травматологічного кабінету лікарні №20 міста Донецька на посаді санітарки, а з 02 січня 1990 року по 04 квітня 1994 року - на посаді рентген лаборанта.

У квітні 2005 року та березні 2006 року вона зверталась до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька з заявами про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і пільгових розмірах, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 (v1173400-56) . На що їй було відмовлено.

Згідно статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. При цьому жінки мають досягти 45 років і мати стаж роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років та 06 місяців на зазначених роботах.

На момент звернення до відповідача у квітні 2005 року трудовий стаж позивача становив 17 років 02 місяці 03 дні, в тому числі по Списку 1 - 4 роки 03 місяці 03 дні. Період роботи з 26 лютого 1983 року по 01 січня 1990 року у рентгенологічному відділені травматологічного кабінету лікарні №20 міста Донецька на посаді санітарки в стаж пільгової роботи не зарахований.

Відповідно до Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і пільгових розмірах, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 (v1173400-56) , правом на пільгове забезпечення користувалися рентгенологи, техніки-рентгенологи, інженери-рентгенологи, лаборанти-рентгенологи, лікарі-рентгенологи та інші робітники, зайняті у рентгенівських кабінетах та лабораторіях.

Право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком 1 надавалося санітаркам, зайнятим в рентгенівських відділеннях, при умові безпосередньої зайнятості протягом повного робочого дня у цих відділеннях (кабінетах).

Призначення пенсії санітарці рентген-кабінету (відділення) необхідно підтвердити первинними документами функціональні обов'язки санітарки та її зайнятість 80% і більше робочого часу при проведенні рентгенологічних обстежень.

Згідно листа міської лікарні №20 міста Донецька від 27 липня 2006 року та довідки цієї ж лікарні №1038 від 18 жовтня 2005 року ОСОБА_1 у період з 26 лютого 1983 року по 01 січня 1990 року працювала у рентгенологічному відділені травматологічного кабінету лікарні №20 міста Донецька на посаді санітарки з зайнятістю повний робочий день та приймала участь рентгенологічних дослідженнях: іррігоскопії, латерографії, в догляді та підтримки хворих при рентгенологічних та графічних дослідженнях, зборі сереброутримуючих відходів, приготуванні фотохімічних розчинів, барієвої суміші, проводила санітарну обробку приміщень та апаратури після рентгенологічних досліджень. Тобто позивач була зайнята у рентген-кабінеті та лабораторії, а тому має право на призначення їй пенсії на пільгових умовах.

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Кіровського районного суду міста Донецька від 11 cерпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 жовтня 2006 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Донецька зарахувати ОСОБА_1 в стаж період роботи з 26 лютого 1983 року по 01 січня 1990 року на посаді санітарки рентгенологічного відділення травматологічного кабінету лікарні №20 міста Донецька та призначити їй пенсію на пільгових умовах з 11 квітня 2005 року.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.