Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Бутенка В.І., Лиски Т.О., Панченка О.І.,

Сороки М.О., Штульман І.В. (доповідач),-

провівши у касаційній інстанції попередній розгляд справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Хустської міського голови та рішення виконавчого комітету Хустської міської ради, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 02 грудня 2004 року,-

В серпні 2004 року ОСОБА_1, в порядку глави 31-А ЦПК України (редакція 1963 (1501-06) року), звернувся в суд з даною скаргою на неправомірні дії Хустської міського голови та рішення виконавчого комітету Хустської міської ради, посилаючись на те, що він понад 10 років проживає в квартирі і має право на приватизацію цієї квартири. Вказує, що виконком Хустської міської ради відмовив йому в приватизації квартири, посилаючись на неправомірність проживання в ній. Просить суд визнати недійсним рішення виконкому Хустської міськради №513 від 28.07.2004р. "Про відмову в приватизації квартири по АДРЕСА_1 та визнати неправомірними дії міського голови та виконкому - міськради щодо розгляду питання про приватизацію квартири.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 12.10.2004р, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 02.12.2004р., скарга ОСОБА_1 залишена без розгляду.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, 17.12.2004р. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду України касаційну скаргу на вище зазначені ухвали судів попередніх інстанції. Листом Верховного суду України від 18.04.2007р. (вих.№6-2824 кс.05) зазначену касаційну скаргу зі справою направлено до апеляційного суду Івано-Франківської області, звідки ухвалою від 08.05.2007р. - до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2008р. касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказані судові рішення у зв'язку з порушенням при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку глави 31-А ЦПК України (1618-15) (ст.248-1), в якій поставив в числі інших вимог: зобов'язання Хустського міського голову винести питання по зверненню ОСОБА_1 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 на вирішення виконкому Хустської міської Ради та оскаржує рішення виконкому, яке на його думку, порушує його право на приватизацію квартири, тобто заявник вважає, що він має право на приватизацію жилого приміщення, в якому він проживав більше 10 років.

Такі вимоги ОСОБА_1 вказують на те, що фактично ставиться питання про приватизацію конкретної квартири, законність якої оскаржується скаржником, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Відповідно до вимог ч.7 ст. 248-6 ЦПК України суд, встановивши при розгляді скарги наявність спору про право, який розглядається у порядку позовного провадження, залишає скаргу без розгляду і роз'яснює заявнику його право на пред'явлення позову на загальних підставах.

Оскільки вимоги ОСОБА_1 повинні розглядатися в порядку позовного провадження з визначенням кола осіб, які повинні бути притягнуті до участі у справі, а оформлені до суду скаргою в порядку глави 31-А ЦПК України (1618-15) , то суд правильно залишив її без розгляду, запропонувавши заявнику оформити заяву відповідно до вимог закону.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 02 грудня 2004 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.