Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Замостянської міської ради про стягнення суми грошової допомоги за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Замостянської міської ради на постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 31 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 10 липня 2006 року,

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що в порушення вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (далі Закон) йому, як інваліду війни ІІ групи, призначену у 2003-2005 роках одноразову грошову допомогу до 5 травня нараховано та виплачено не в повному обсязі. У зв'язку чим просив стягнути з заборгованість у розмірі 3164,00 грн.

_____________________________________________________________________________________________

Справа № К-27456/06

Головуючий у першій інстанції Фінагеєва В.О.

Доповідач Ліпський Д.В.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 10 липня 2006 року залишено без змін постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 31 травня 2006 року, якою позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Замостянської міської ради на користь позивача грошову допомогу як інваліду ІІ групи за 2004 та 2005 роки в сумі 2906 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Управління праці та соціального захисту населення Замостянської міської ради звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень, у зв'язку з чим просило скасувати оскаржувані судові рішення та в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню з постановленням нового рішення, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом війни ІІ групи, та відповідно до вимог статті 12 Закону щорічно до 5 травня має право на одержання разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

У 2003 році позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 120 грн., у 2004 році - 160 грн., у 2005 році 330 грн., з врахуванням обмежень, встановлених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) визначено розмір зазначених виплат, тому звуження змісту та обсягу цих гарантій шляхом прийняття нових законів або внесенням змін до чинних законів є порушенням статті 22 Конституції України

Однак з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій погодитись неможна виходячи з наступного.

Статтею 12 цього Закону в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Проте звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, застосуванню підлягали розміри виплат, встановлені Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , оскільки цей Закон був прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та був чинний протягом 2005 року на період проведення спірних виплат.

Таким чином, виплативши позивачу одноразову щорічну допомогу до 5 травня у розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та на підставі діючого на час виникнення спірних правовідносин закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Замостянської міської ради задовольнити.

Постанову Замостянського районного суду міста Вінниці від 31 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 10 липня 2006 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Замостянської міської ради про стягнення суми грошової допомоги відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та строки, передбачені статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.