Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 14.08.2006 та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04.10.2006 по справі № 2-а-25/06 (22-5628/06)

за позовом ОСОБА_1

до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення про нарахування податкового зобов'язання

Заявлено позовні вимоги про скасування податкового повідомлення "Ф" від 17.05.2006 № 0001701/41/785, яким визначено податкове зобов'язання з прибуткового податку, що складає 1 126,19 грн. на підставі п. 13.2.1 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 14.08.2006, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 04.10.2006 по справі № 2-а-25/06 (22-5628/06) - позов задоволено.

При цьому судами встановлено, що ОСОБА_1, як спадкоємиця першої черги (донька) померлої ОСОБА_2, відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за законом, виданого 20.12.2005, успадкувала право на майновий пай в пайовому фонді КСП "40 років Жовтня" в сумі 8663 грн.

Після подачі 30.03.2006 декларації про доходи, в якій була зазначена вартість успадкованого майнового сертифікату, - у травні 2006 року ОСОБА_1 отримала від відповідача податкове повідомлення "Ф" від 17.05.2006 № 0001701/41/785, в якому зазначено про обов'язок сплатити у тридцятиденний термін податкове зобов'язання з прибуткового податку.

Суд першої інстанції мотивував свою постанову встановленим фактом того, що право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату, яке успадкувала ОСОБА_1, засвідчує її право на частку у спільній (колективній) власності на землю сільськогосподарського підприємства. Однак ОСОБА_1 не є членом КСП "40 років Жовтня", і не має права управління підприємством та інших прав, передбачених ст. 167 Господарського кодексу України і ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство". Тому суд дійшов висновку, що позивач не може вважатися платником податку з об'єкту комерційної власності, а саме корпоративного права, і з огляду на наведене, ствердження відповідача про тотожність прав особи, яка засвідчена майновим сертифікатом, змісту корпоративних прав визнано безпідставними, та таким, що не підтверджується вимогами закону. Відповідно враховуючи наведені норми та положення, суд визнав, що отримана ОСОБА_1 як спадкоємицею першого ступеня споріднення спадщина повинна оподатковуватися в порядку, визначеному ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Суд апеляційної інстанції повністю підтримав висновок суду першої інстанції.

Не погодившись із постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 14.08.2006 та ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 04.10.2006 по справі № 2-а-25/06 (22-5628/06), Куйбишевська міжрайонна державна податкова інспекція у Запорізькій області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Як визначено пп. 13.2 ст. 13 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" - об'єкти спадщини оподатковуються: при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, - за нульовою ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини. При цьому згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Розглядаючи спірні правовідносини, необхідно врахувати норму ст. 167 Господарського кодексу України, якою визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. 2. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. 3. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

З огляду на наведені норми Закону, та аналізуючи підстави нарахування податкового зобов'язання (як то нарахування податку на доход від спадщини) - необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача були відсутні законні підстави для такого нарахування, за доведеністю судами факту того, що право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату, яке успадкувала ОСОБА_1, засвідчує її право на частку у спільній (колективній) власності на землю сільськогосподарського підприємства, а тому з огляду на наведені норми та положення законів, майновий пай, з метою оподаткування, може бути віднесено до нерухомого майна. І отримана ОСОБА_1, як спадкоємицею першого ступеня споріднення спадщина повинна оподатковуватися за нульовою ставкою в силу п. 13.2. ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Відповідно прийняте відповідачем податкове повідомлення законно визнано судами таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України.

Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Куйбишевського районного суду Запорізької області від 14.08.2006 та ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 04.10.2006 по справі № 2-а-25/06 (22-5628/06) належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 215, 220, - 220-1, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області відхилити.

Постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 14.08.2006 та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04.10.2006 по справі № 2-а-25/06 (22-5628/06) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.