Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі: Прудкій О.В.

за участі представника Генеральної прокуратури України Атаєвої Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Прокурора Житомирської області на ухвалу Богунського районного суду Житомирської області від 22.02.2006 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 27.09.2006 по справі № 2-а-360/06 (22-ас-/3180)

за позовом Прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Житомирі

до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Універсал-сервіс", (ПВКП "Універсал-сервіс")

ОСОБА_1

про визнання недійсними установчих документів

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними з моменту реєстрації змін до статуту ПВКП "Універсал-сервіс" та свідоцтва про державну реєстрацію.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 22.06.2006 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом прокурора м. Житомира в інтересах Державної податкової інспекції в м. Житомирі до ПВКП "Універсал-сервіс" та ОСОБА_1 про визнання недійсними з моменту реєстрації змін до статуту ПВКП "Універсал-сервіс" та свідоцтва про державну реєстрацію даного підприємства. При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що за суб'єктним складом та предметом позову даний спір не є адміністративним, а тому визнано, що суддя обґрунтовано відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі. Ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

Не погодившись із ухвалою Богунського районного суду Житомирської області від 22.02.2006 та ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27.09.2006 по справі № 2-а-360/06 (22-ас-/3180), заступник Прокурора Житомирської області подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та направити справу для продовження розгляду, оскільки рішення винесені із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. 3 та ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно враховуючи все зазначене в скарзі, Заступник Прокурора вважає свої позовні вимоги правомірними, а тому такими, що підлягають задоволенню, оскільки компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

За змістом норм КАС України (2747-15) , даний спір є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, а саме: Державної податкової інспекції як органу виконавчої влади, що реалізовує у цих відносинах надано йому Законом України "Про Державну податкову службу в Україні" (509-12) владні управлінські функції щодо визнання недійсними угод та скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Таким чином скаржник вважає, що дана справа відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи.

Відповідачі заперечення на касаційну скаргу не надали, в судове засідання не з'явились.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, пояснення представника Генеральної прокуратури України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України - компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Перелік публічно-правових справ, на які не поширюється компетенція адміністративних судів, встановлений ч. 2 ст. 17 цього Кодексу. Отже спір є публічно-правовим, якщо виник з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, а саме: Державної податкової інспекції як органу виконавчої влади, що реалізовує у цих відносинах надані йому Законом України "Про Державну податкову службу в Україні" (509-12) владні управлінські функції щодо визнання недійсними угод та скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

В ухвалі від 22.06.2006 про відмову у відкритті провадження, судом першої інстанції зазначено: "із змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір в сфері підприємницької діяльності щодо визнання її фіктивною і, як наслідок, скасування державної реєстрації підприємства". При цьому суд визнав, що в даному випадку сам суб'єкт владних повноважень (прокурор в його інтересах) заявив про спір із фізичною та юридичною особами, вирішення якого виходить за межі адміністративного судочинства. Суд апеляційної інстанції, залишаючи ухвалу від 22.06.2006 без змін, зазначив, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, так як за суб'єктним складом та предметом позову даний спір не є адміністративним.

Однак суд касаційної інстанції із таким висновком погодитись не може, оскільки в даній адміністративній справі судами було помилково не враховано наступні правові норми.

З набранням чинності з 01.07.2004 Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) , положення частини 15 ст. 58 Господарського кодексу України про скасування /припинення/ державної реєстрації юридичної особи на підставі рішення суду повинно застосовуватися з врахуванням норм цього Закону, у зв'язку з чим до суду може бути заявлена вимога про припинення юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 33 цього Закону юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення / реорганізації / або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками / учасниками /юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, передбачені ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Такими підставами є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Порядок внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, встановлений ч. 7 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно якої в редакції від 03.03.2005, діючій на дату звернення прокурора з позовом, юридична особа щорічно, починаючи з наступного року з дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов'язана подати /надіслати рекомендованим листом/ державному реєстратору реєстраційну карту встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо реєстраційна карта про підтвердження відомостей про юридичну особу не була надана юридичною особою в установлений цією частиною строк, державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для юридичної особи для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної карти про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Системний аналіз норм ст. 19 та ч. 2 ст. 38 зазначеного Закону свідчить про те, що вимоги про припинення державної реєстрації юридичної особи можуть базуватись на факті відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, вказаним в установчих документах, а також на підставі факту провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом /для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи.

З огляду на це, при розгляді такого позову суду слід запропонувати прокурору уточнити позовні вимоги відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) , а також уточнити, з провадженням якої діяльності ПВКП "Універсал-сервіс" прокурор пов'язував свої позовні вимоги та чи відповідає така діяльність установчим документам цього підприємства і чинному законодавству. Крім того з цією метою слід було, зокрема, з'ясувати у ДПІ у м. Житомирі, на податковому обліку в якій знаходиться вказане підприємство, чи значиться за останнім податковий борг, чи наявні в цього підприємства активи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави, є однією з форм представництва прокурором інтересів держави в судовому процесі /ч. 3 цієї статті/. У зв'язку з цим, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор повинен довести, на захист якого державного інтересу спрямований такий позов. Ці обставини входять до кола обставин, що підлягають встановленню в судовому процесі. З врахуванням зазначеного, суду при розгляді справи слід встановити, чи відповідає інтересам держави припинення ПВКП "Універсал-сервіс".

Беручи до уваги викладені обставини, що свідчать про неповноту судового розгляду, яка призвела до прийняття незаконних судових рішень, ухвала Богунського районного суду Житомирської області від 22.02.2006 та ухвала Апеляційного суду Житомирської області від 27.09.2006 по справі № 2-а-360/06 (22-ас-/3180) відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки порушення норм процесуального права було допущено обома судовими інстанціями.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й об'єктивно встановити всі обставини справи та в залежності від встановленого і у відповідності із законом вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Прокурора Житомирської області задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду Житомирської області від 22.02.2006 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 27.09.2006 по справі № 2-а-360/06 (22-ас-/3180) скасувати. Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття адміністративного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.