Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у касаційному порядку у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси (далі - ВВД ФССНВ та ПЗУ в м. Черкаси) про скасування постанови та про зобов'язання продовжувати здійснювати виплату коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1. на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 грудня 2006 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1. звернулася в суд з адміністративним позовом до ВВД ФССНВ та ПЗУ в м. Черкаси, просила скасувати постанову начальника ВВД ФССНВ та ПЗУ в м. Черкаси від 10 липня 2006 року № 2970 і зобов'язати ВВД ФССНВ та ПЗУ в м. Черкаси продовжити їй виплату щомісячних страхових сум як особі, яка не працює і здійснює догляд за малолітнім сином до досягнення ним чотирнадцяти років.

Вимоги обґрунтовувала тим, що внаслідок нещасного випадку на виробництві, який трапився ІНФОРМАЦІЯ_1, був смертельно травмований технічним електрострумом її чоловік ОСОБА_2

ВВД ФССНВ та ПЗУ в м. Черкаси було призначено і виплачено одноразову страхову суму сім'ї потерпілого, а також виплату щомісячних страхових сум на одного утриманця в розмірі середньомісячного заробітку померлого, так як на його утриманні перебував малолітній син ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2народження.

26 листопада 2003 року вона звільнилася з роботи і з 09 грудня 2003 року по 02 лютого 2004 року їй виплачувалась допомога по безробіттю.

19 травня 2005 року ВВД ФССНВ та ПЗУ в м. Черкаси було призначено виплату щомісячної страхової суми їй як особі, що не працює та доглядає дитину потерпілого, яка не досягла 8-ми річного віку.

З 27 липня 2006 року виплата зазначених вище страхових сум була припинена постановою ВВД ФССНВ та ПЗУ в м. Черкаси від 10 липня 2006 року № 2970.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2006 року провадження у справі закрито з тих підстав, що дана справа не є публічно-правовим спором і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14 грудня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилено. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2006 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. вказує на те, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням вимог процесуального права, просить їх скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для нового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_1., суд першої інстанції, а апеляційний суд, погоджуючись з його рішенням, виходили з того, що даний спір повинен розглядатися не в порядку адміністративного судочинства, а відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає чинному законодавству.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що випливають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Як видно з матеріалів справи, даний спір стосується правомірності припинення відповідачем виплати щомісячних страхових сум, особам, перелік яких визначений у статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

У спірних правовідносинах ВВД ФССНВ та ПЗУ в м. Черкаси виступає не як суб'єкт владних повноважень, а є стороною у договірних відносинах, з яких випливає обов'язок останнього виплачувати щомісячні страхові виплати непрацездатним особам, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Отже, він не здійснює владні управлінські функції, визначені законом або на виконання делегованих повноважень.

За таких обставин даний спір не підлягає розгляду в порядку, встановленому КАС України (2747-15) , і суди обгрунтовано закрили провадження у даній справі.

Судові рішення законні і обгрунтовані.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 грудня 2006 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1. до начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси про скасування постанови та про зобов'язання продовжувати здійснювати виплату коштів - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.