Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши розгляд справи у порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці Хмельницької області про перерахунок пенсії касаційну скаргу ОСОБА_1на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 13 березня 2007 року,-

У січні 2007 року ОСОБА_1. звернувся суд із позовом до начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці Хмельницької області про перерахунок пенсії згідно статусу інваліда війни 1 групи в сумі 1830 грн. Свої вимоги обґрунтував тим, що він є ветераном Великої Вітчизняної війни, має статус учасника бойових дій та інваліда Великої Вітчизняної війни 1 групи внаслідок поранення отриманого при захисті Батьківщини. Згідно ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ", має право на підвищення пенсії, оскільки зазначений вище Закон передбачає інвалідам війни 1 групи право щодо підвищення пенсії на 400% мінімальної пенсії за віком. Відповідач відмовив у такому перерахунку. Просив зобов'язати відповідача перерахувати розмір його пенсії та визначити її в розмірі 1830 грн. В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та зазначив, що він повинен отримувати пенсію в розмірі 1830 грн. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , оскільки отримав поранення при захисті Батьківщини.

Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2007 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 13 березня 2007 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову першої та ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач з 1 жовтня 2003 року одержує в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Шепетівці пенсію по інвалідності відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) як інвалід 1-ї групи, прирівняний до інваліда війни.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 13 Закону України"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(в редакції Закону України від 22 грудня 1995 року), інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії, підвищуються інвалідам 1 групи розмірі 400 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно Порядку проведення перерахунку пенсій автоматичним способом з 01 січня 2007 року на підставі Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) розрахунок підвищень, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) особам, прирівняним до інвалідів війни 1-ї групи, встановлений на рівні 190 грн.

З 01 січня 2007 року позивачу проведений перерахунок розміру пенсії відповідно до норм Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " (3551-12) і на час звернення до суду складає 860 грн.43 коп. та проводиться нарахування і виплати 190 грн. підвищення як особі прирівняній до інваліда 1-ї групи.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстав для проведення позивачу перерахунку пенсії та визнання неправомірними дій посадових осіб відповідача відсутні.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що позивач в діючій армії не перебував, участі в бойових діях та в складі військової команди по розмінуванню мінних полів не приймав; тілесні ушкодження отримав не при захисті Батьківщини, тому в задоволенні заяви позивача про встановлення юридичного факту - отримання поранення і контузії при захисті Батьківщини, правомірно відмовлено.

Відповідно до військового квитка позивача, він перебував на військовій службі з грудня 1948 року по листопад 1951 року і участі в бойових діях не приймав.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 13 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ст. 237 КАС України.