Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів - Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Чумаченко Т.А.

Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В. (суддя - доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Пенсійного Фонду Дніпровського району м. Києва про перерахунок та стягнення пенсійних коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2004 року,-

У березні 2004 року позивач звернувся в суд із позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Пенсійного Фонду Дніпровського району м. Києва про перерахунок та стягнення пенсійних коштів. Свої вимоги мотивував тим, що 1986 році він працював в З зоні небезпеки ( коефіцієнт 4) неповні календарні місяці 3, 4 вересня та з 5 по 18 жовтня. В 1987 році теж працював в цій же зоні неповні календарні місяці. Всього за ці два роки відпрацьовано 55 днів. З 24 березня 1988 року відпрацював у зоні відчуження 12 років. З 21 березня 2002 року йому призначена пенсія по інвалідності в розмірі 229 грн. 29 коп. відповідно до закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . Із 05січня 2004 року йому була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . Вважає, що пенсія відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) була призначена йому не правильно, просить здійснити перерахунок і стягнути різницю між виплатами за період з 21березня 2002 року по 05 січня 2004 року. Посилається на те, що він має право вибору періоду роботи в зоні відчуження для визначення середньомісячного заробітку з якого призначається пенсія. Просить для обчислення пенсії взяти заробіток за період з 5 по 18 жовтня 1986 року. З урахуванням зарплати в цей період його пенсія склала б 443 грн., а не 229 грн., яку він отримує.

Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2004 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Апеляційного суду .Києва від 29 вересня 2004 року апеляційну скаргу позивача відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який листом від 11 квітня 2007 року на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року №697-У (697-16) передав для розгляду цивільну справу до Апеляційного суду Донецької області.

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 14 травня 2007 року на підставі п.10 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , направив справу для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію по інвалідності 2 групи відповідно до ст.ст. 54, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 229, 29 грн. розрахунок розміру пенсії був проведений відповідно до довідки про заробітну плату від 30 серпня 1998 року № 650 за період з 01 квітня 1988 року по 31березня 1989 року з урахуванням загального стажу роботи 36 років 9 місяців 5 днів з них 17 років 4 місяці 10 днів робота в зоні ЧАЕС.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися за бажанням громадян із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

Згідно ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

При цьому, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення може братися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення;

у випадках, коли особа, яка звернулась за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку календарні місяці роботи на кількість цих місяців;

у випадках, коли особа пропрацювала на вказаних територіях менше місяця, пенсія може обчислюватися із заробітку за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на

основній роботі;

для осіб, які працювали у зоні відчуження менше місяця та хворіли на променеву хворобу, пенсія може обчислюватися із заробітку за фактично відпрацьований час.

Відповідно до ч.ч.1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. ст. 54, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" можуть призначатись за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно законодавства.

Для обчислення пенсій середньомісячний фактичний заробіток визначається на будь-які 12 місяців підряд роботи у зоні відчуження в 1986-1990 роки.

Ухвалюючи рішення, суд вірно зазначив, що позивачу для обчислення пенсії був взятий заробіток з 01 квітня 1988 р. по 03 березня 1989 р., що відповідає вимогам зазначеної вище Постанови, та дійшов вірного висновку про те, що пенсія позивачу була нарахована вірно і тому підстав для здійснення перерахунку і стягнення недоплачених сум, немає.

З огляду на викладене, рішення суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ст. 237 КАС України.