Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПІ у м. Свердловську Луганської області на постанову Господарського суду Луганської області від 10.05.2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 року по справі № 12/174-ад за позовом Спільного підприємства з іспанським інвестором "Інтерсплав" до ВДК у м. Свердловську Луганської області та ДПІ у м. Свердловську Луганської області про стягнення процентів.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Луганської області від 10.05.2006 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 року, позовні вимоги СП з іспанським інвестором "Інтерсплав" до ВДК у м. Свердловську Луганської області та ДПІ у м. Свердловську Луганської області про стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість – задоволено частково, стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України 20458 грн. 79 коп. процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за податковою декларацією за лютий 2005 року, за період з 18.05.2005 р. по 31.05.2005 р.

Не погоджуючись ухвалою апеляційного суду, відповідач – ДПІ у м. Свердловську Луганської області 14.07.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.08.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Свердловську Луганської області просить скасувати судові рішення та постановити нове, провадження в справі щодо вимог до ДПІ у м. Свердловську Луганської області – припинити посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Зокрема, ДПІ у м. Свердловську Луганської області посилається на те, що при постановленні рішень судами не враховано положення, закріплені в п.п.4.1 п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України, та Держказначейства від 02.07.1997 р. № 209/72 (z0263-97) , згідно якого відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється лише органами Державного казначейства, але не податкової служби. Порядок відшкодування податку на додану вартість не встановлює відшкодування сум ПДВ виключно на підставі висновку податкового органу, а передбачає два способи його реалізації: за висновки органів держаної податкової служби або за рішенням суду. У разі відшкодування ПДВ за рішенням суду наявність висновку податкового органу необов’язкова, оскільки виконавчим документом є наказ господарського суду.

Згідно ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

Задовольняючи частково вимоги Спільного підприємства з іспанським інвестором "Інтерсплав" про стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за податковою декларацією за лютий 2005 року, за період з 18.05.2005 р. по 31.05.2005 р. суди попередніх інстанцій виходили з того, що за даними податкової декларації позивача за лютий 2005 року по результатам господарської діяльності у лютому 2005 року різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту мала від’ємне значення і складала – 4938796 грн.

Оскільки сума бюджетного відшкодування 4938796 грн. не була відшкодована підприємству у строк визначений Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , ця сума відповідно до положень п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 цього Закону є бюджетною заборгованістю, на яку згідно з цією нормою можуть бути нараховані проценти.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.06.2005 р. по справі № 9/284 з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 4938796 грн. бюджетного відшкодування та 31040 грн. 24 коп. процентів за період з 01.05.2005 р. по 17.05.2005 р. Даний спір стосується процентів, нарахованих за період з 17.05.2005р. по 31.05.2005р.

Посилання ДПІ у м. Свердловську Луганської області на відсутність їх вини у несвоєчасному відшкодуванні бюджетної заборгованості, а відтак, неправомірності залучення податкового органу в якості відповідача до розгляду зазначеного спору правильно не були взяті судами до уваги, оскільки вони суперечать вимогам Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) та положенням наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72 "Про затвердження Порядку відшкодування податку на додану вартість".

Так, статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи податкової служби покладено обов’язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів.

Згідно ст.10 зазначеного Закону до функцій державних податкових інспекцій, зокрема, належить здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, надходження цих податків, платежів, контроль за своєчасністю надходження цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій. розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки достовірності цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, ведення особових рахунків платників податків, в яких відображаються відомості про надходження коштів, списання їх з рахунку, нарахування процентів.

Відповідно до ст.13 цього Закону посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати Конституції та законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на ці органи функцій, повною мірою використовувати надані їм права. За невиконання або неналежне виконання зазначеними особами своїх обов’язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Пунктами 6.3, 6.4 наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72 "Про затвердження Порядку відшкодування податку на додану вартість", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.1997 за № 263/2067 (z0263-97) , передбачено, що на суму бюджетної заборгованості податковими органами в особовому рахунку платника після повного перерахунку коштів з бюджету нараховуються відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Податкові органи повідомляють платника податку про належні йому суми відсотків за бюджетною заборгованістю.

Таким чином, суди прийшли до правильного висновку про безпідставне порушення строків виплати бюджетного відшкодування та виникнення права у позивача на нарахування процентів та їх виплату саме з вини ДПІ.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у м. Свердловську Луганської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Луганської області від 10.05.2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.