Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Пилипчук Н.Г.

Конюшка К.В.

Нечитайла О.М.

При секретарі Міненко О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 року

у справі №2-а-3019/08

за позовом Державного підприємства "Торезантрацит"

до Державної податкової інспекції у м. Торезі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Торезі Донецької області: № 0003081510/0 від 13.12.2007 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних термінів сплати податкового зобов’язання з відрахування на геологорозвідувальні роботи в розмірі 20% в сумі 186,64 грн., № 0003061510/0 від 13.12.2007 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних термінів сплати податкового зобов’язання з плати за користування надрами загальнодержавного значення в розмірі 50% в сумі 23356,75 гр., № 0003071510/0 від 13.12.2007 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних термінів сплати податкового зобов’язання з земельного податку в розмірі 50% в сумі 24933,95 гр., № 0003091510/0 від 13.12.2007 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних термінів сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 50% в сумі 335783,02 грн., № 0003051510/0 від 13.12.2007 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних термінів сплати податкового зобов’язання з плату за користування надрами загальнодержавного значення в розмірі 20% в сумі 9842,50 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 року, позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Торезі Донецької області від 13.12.2007 року № 0003071510/0, № 0003091510/0, № 0003051510/0, № 0003081510/0, № 0003061510/0.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Торезі Донецької області, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДП "Торезантрацит" зареєстровано в якості суб’єкта господарювання рішенням виконавчого комітету Торезької міської ради, державна реєстрація проведена 29.04.2003 року, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України під № 32366906, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Торезі.

ДПІ у м. Торезі була проведена невиїзна документальна перевірка ДП "Торезантрацит" з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов’язань, за результатами якої був складений акт № 1276/15-0/32366906 від 07.12.2007 року. Вказаним актом відповідачем були встановлені порушення, а саме, несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов’язань з земельного податку, з податку на додану вартість, з відрахування не геологорозвідувальні роботи, з плати за користування надрами загальнодержавного значення.

На підставі зазначеного акту перевірки, 13.12.2007 року ДПІ у м. Торезі винесено податкові повідомлення-рішення № 0003071510/0, № 0003091510/0, № 0003051510/0, № 0003081510/0, № 0003061510/0, якими застосовано до позивача штрафні санкції, відповідно на суму 186,4 грн., 23356,75 грн., 24933,95 грн., 335783,02 грн., 9842,50 грн. за несплату узгоджених податкових зобов’язань.

Підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій передбачені статтею 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 якої, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов'язання.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає узгодження податкового зобов’язання платника податку, нараховане контролюючим органом. При цьому законодавець зазначає, що податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 вище зазначеного Закону платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем самостійно сплачувались суми узгоджених податкових зобов’язань за наданими податковому органу розрахунками, про що свідчать платіжні доручення, в яких платник податків зазначав призначення платежу та періоди, за які погашав зобов’язання з земельного податку.

Статтею 14 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов’язання з земельного податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельно ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У відповідності до підпункту 6.4. пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, плата до бюджетів сплачується за місцезнаходженням родовища корисних копалин щокварталу протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку плати, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а за видобуток корисних копалин у межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони – за місцезнаходженням платника.

Згідно пункту 13-1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 року № 115 (115-99-п) , розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються надрокористувачами протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин.

Збір сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору.

Надрокористувачі сплачують авансові квартальні внески збору до 20 числа третього місяця звітного кварталу і до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, у розмірі однієї третини суми збору, визначеної у попередньому розрахунку.

Отже, позивач сплачував зазначеними платіжними документами поточні платежі, а не податковий борг.

Податковий борг - це податкове зобов’язання, самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Таким чином, сума податкових зобов’язань, яка виникла згідно поданих позивачем декларацій та розрахунку, була сплачена без порушень строків сплати.

В даному випадку платник податків самостійно не проводив погашення податкового боргу, а сплачував поточні податкові зобов’язання. Відповідач в порушення вимог чинного податкового законодавства використав зазначені кошти як джерело погашення податкового боргу та нарахував позивачу штрафні санкції.

Виходячи з вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки платник податків ДП "Торезантрацит" не сплачував податковий борг, а самостійно сплачував узгоджену суму податкового зобов’язання з зазначених податків та зборів за поточні податкові періоди, тому у податкового органу не було передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статі 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Суди попередніх інстанцій виходили із того, що наведені вище твердження акту перевірки відповідача не відповідають нормам чинного законодавства України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області, а також скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 року у справі №2-а-3019/08 - відсутні. При цьому, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 року у справі №2-а-3019/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.